Александер Тшебінський
Александер Тшебінський (також Тшебєнський пол. Trzebieński) гербу Ястшембець[1] або гербу Тшебінський[pl] (пом. 25 липня 1644) — римсько-католицький і державний діяч Речі Посполитої, дипломат; перемишльський єпископ (1642–1644); референдар великий коронний (1640–1643), підканцлер коронний (1643–1644). ЖиттєписАлександер Тшебінський народився орієнтовно у останній чверті XVI століття, був єдиним сином Станіслава Тшебінського, власника Чижикова та Германова (тепер — Тарасівка) біля Львова, й Єви з Нараєва Нарайовської. Батько невдовзі помер, і мати 1592 року вийшла заміж за Петра Ожґу, пізнішого референдаря коронного та старосту теребовлянського. Від цього шлюбу Александер мав двох зведених братів Яна та Пйотра, а також, сестру Катажину[2]. Навчався Александер у Академії Краківській, а також, за кордоном. Близько 1606 року навчався у Лувенському університеті, звідти поїхав до Парижу, де вивчав право та іноземні мови; відвідав з навчальною метою також Німеччину, можливо й Італію. Взагалі, він був, як пише Павло Пясецький у своїй «Хроніці..», людиною, навченою вимові й гуманістично освіченою[3]. Світська та політична кар'єриПісля повернення з навчання, Александер Тшебінський розпочав працювати у королівській канцелярії, незабаром був призначений королівським секретарем. 26 грудня 1614 року був номінований на посаду львівського писаря[3] (1614–1622)[4]. На сеймику у Вишні 11 квітня 1619 року його обрано маршалком, тобто представником шляхти трьох повітів Руського воєводства, які збиралися на воєводські збори у цьому місті[5]. Був послом Руського воєводства на сейм 1621[6] і 1622 років. 26 серпня 1622 року король затвердив вибір місцевою шляхтою Тшебінського на посаду львівського підкоморія[7] (1622–1636)[8]. Обирався послом на сейми варшавський 1626 року з воєводства руського[9], на сейм надзвичайний 1626 року із землі львівської[10], на сейм 1628 року з воєводства руського[11], на сейм конвокаційний 1632 року від землі галицької[12], під час якого був членом конфедерації генеральної, створеної 16 липня 1632 року[13]. Як посол на сейм коронаційний 1633 року, увійшов до складу комісії щодо Смоленської війни й організації війська[14]. Був послом на сейм 1634 року[15], де був призначений комісаром з Посольської ізби щодо оплати армії[16]. Під час Смоленської війни, наприкінці 1633 року король Владислав IV відправив львівського підкоморія Тшебінського як дипломатичного представника[17] на чолі посольства до Османської імперії[18] для спроби відвернення війни на другому фронті. Як посол, Тшебінський, зокрема, наголосив султану Мураду IV:
Не отримавши жодних результатів, посольство повернулося до Польщі. Займав посади духовного референдаря коронного (1640–1643)[20], підканцлера коронного (1643–1644)[21]. Як сенатор духовний взяв участь у сеймі звичайному 1643 року[22]. Був канцлером королеви Цецилії-Ренати і королівни Анни[23]. Церковна кар'єраПісля смерті дружини 1636 року, Александер Тшебінський залишив світські посади для церковного служіння. У грудні цього року при поділі свого майна він уже виступає як канонік краківський і декан сандомирський[24]. Обіймав також посади кустоса краківського, абата комендаторійного єнджеювського[25], абата кляштору у Гебдуві. 1 грудня 1642 року був призначений на посаду перемишльського єпископа, висвячений 15 березня 1643 року[26]. Цього ж року брав участь у провінційному синоді у Варшаві[27]. МаєтностіПосідав ще від діда Миколая королівщини Гряда, Лисятичі та Білку Королівську (тепер — Нижня Білка). Після батька дістав у спадок Чижиків і частину Германова (тепер — Тарасівка); імовірно, після дядька Яна одідичив Венцславіци (пол. Więcsławice), Побіч і Яцків. 1618 року вітчим Пйотр Ожґа з матір'ю Євою Нарайовською поступилися Александру за королівським погодженням правами на королівщини Гряда, Ситихів і Волю Брюховицьку, половину млина та ставу у Грибовичах. Того ж року він придбав Пруси (тепер Ямпіль), наступного — іншу частину Чижикова. 1629 року набув права на половину Бібрки, Ланки, Лани та П'ятничани. 1633 року набуває війтівство та землі у Родатичах[28]. 1636 року, після смерті дружини, своє майно Тшебінський відступив синам: Гряду з фільварками — Петру, половину Бібрки, Лани, Ланки та П'ятничани — Марціну; також добре упосажив двох доньок[24]. Сім'яНа початку 1617 року одружився з Анною з Осси (пом. 1636), донькою Миколая Ожґи[pl], ловчого львівського. Мали 4 дітей:
Примітки
Література
|