|
Пйотр Вода зі Щекоцин
Пйотр Вода зі Щекоцинів гербу Одровонж (пом. 1454) — державний діяч Королівства Польського, підканцлер коронний, староста ольштинський, завихостський, холмський і луківський. ЖиттєписБув сином Яна зі Щекоцинів[pl], люблінського каштеляна, і Офки, доньки Збіґнєва з Вельґомлинів. Мав двох братів — Яна та Добеслава. Вперше Пйотр згадується у джерелах 1403 року, коли як клірик дієцезії краківської отримав канонію крушвицьку. 1409 року став студентом факультету мистецтв Краківського університету, 1415 року отримав ступінь бакалавра. У королівській канцелярії розпочав працювати найпізніше 1420 року, коли він згадується як нотаріус короля Владислава II Ягайла. 1421 року покинув канонію крушвицьку — ймовірно, звідтоді припинив свою церковну кар'єру. Перебуваючи при королівському дворі, у 1427 році разом з іншими придворними та братом Добеславом був звинувачений у перелюбі з королевою Софією Гольшанською. Тоді ж він утік з Польщі до двору угорського короля та імператора Священної Римської імперії Сигізмунда Люксембурзького. 1428 року брав участь у битвах з турками на боці останнього, під кінець травня потрапив у полон, звідки король Сигізмунд його викупив. 1429 року, коли з королеви Софії, котра була приблизно на 40 років молодша за Владислава Ягайла, було знято звинувачення, Пйотр і Добеслав повернулися до королівського двору та підтримували становлення та різноманітну діяльність синів Ягайла[3]. Після смерті батька 1432 року, Пйотр одідичив Ольштинське староство, на якому його батько мав записи на суму 1200 гривень, виданих у 1406–1417 роках. Пізніше він отримав ще більше сум від Ольштинського староства (1400 гривень у 1433–1443 роках)[4]. Після смерті Владислава Ягайла Пйотр Вода приєднався до партії Збіґнєва Олесніцького та невдовзі, у лютому 1438 року, обійняв посаду підканцлера коронного, на якій перебував до кінця життя. Восени 1438 Пйотр брав участь у королівській виправі з метою отримання чеської корони, за що був щедро винагороджений королем Владиславом Варненчиком. Він був прихильником королівської дунайської політики, тому перебував з королем в Угорщині протягом 1440–1444 років. У військовому поході проти турків 1444 року він виставив підрозділ 100 озброєних вояків, брав участь у битвах. Перебував біля короля до 22 вересня, потім імовірно був відправлений останнім до Польщі з королівською відповіддю польській шляхті, котра вимагала повернення короля. Цього ж року став старостою хелмським. Під час елекційного сейму у Пйотркуві 27–28 березня 1446 року Пйотр Вода підтримав кандидатуру мазовецького князя Болеслава. Він також брав участь у легації (13 польських шляхтичів), яка вирушила з Парчівського з'їзду в середині вересня 1446 року до Берестя-Куявського, щоб просити Казимира Ягеллончика зайняти престол у Польщі. Цього ж року отримав староство луківське. Перебував з новим королем у Литві (1447–1448, 1450–1451, 1452–1453). Залишався пов'язаним з табором королеви-матері, тому підтримував пруську політику короля. У квітні 1454 року як королівський посол брав участь у сеймі литовському в Бересті-Куявському, де вирішувалися питання приналежності Волині і стосунків Литви з Тевтонським орденом. 1454 року Пйотр Вода взяв участь у війні з Тевтонським орденом, загинув 18 вересня у битві під Хойницями[4]. Сім'яМав дружину Молґожату, у них було двоє дітей:
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
