|
Вінцентій Пшерембський
Вінцентій Пшерембський гербу Новина (нар. бл. 1450 — пом. 20 вересня 1513, Влоцлавек) — польський римо-католицький і державний діяч; схоластик ленчицький, декан кужелювський, канонік ґнєзненський (1488), краківський; єпископ плоцький (1498–1503) і куявсько-поморський (1503–1513); секретар королівський, підканцлер коронний (1497–1499). ЖиттєписНародився Вінцентій близько 1450 року в сім'ї Яна Пшерембського (пом. 1480) — стольника і, пізніше, каштеляна сєрадзького. Мав брата Яна[pl] — стольника, хорунжого і каштеляна сєрадзького[1]. Політична кар'єраВінцентій Пшерембський розпочав свою кар'єру у королівській канцелярії. Він володів привілеєм нотаріального створення[2]. З 1473 року Вінцентій Пшерембський був писарем королівським і послом від великопольських сановників до короля Казимира Ягеллончика, що перебував тоді у Вільні. Протягом 1480–1484 років постійно був разом з королем у Литві. Протягом 1484–1488 вів книгу скарбову лат. Liber quitantiarum короля. 2 жовтня 1487 року отримав посаду секретаря королівського, перед 1497 роком став першим секретарем. 6 березня 1497 року став підканцлером коронним. Редагував багато важливих міжнародних договорів, зокрема тексти польсько-угорських угод щодо Молдавії 1498 i 1499 років. У травні 1499 року склав обов'язки підканцлера і зайнявся адмініструванням плоцької дієцезії[1]. Церковна кар'єраВінцентій Пшерембський займав ряд церковних посад. Після 1473 року став схоластиком ленчицьким, 1478 року став каноніком краківським, 1486 року — деканом кужелювським, 1488 року — каноніком ґнєзненським, 1495 року — деканом келецьким, потім радомським[3]. Приблизно на початку 1498 року поступився канонією ґнєзненською своєму племіннику Вінцентію[3]. У травні 1498 року король призначив Вінцентія Пшерембського єпископом плоцьким, ту номінацію затвердив папа Олександр VI 22 жовтня того ж року. Єпископство він зайняв через прокуратора 18 грудня 1498 року, інгрес зробив 7 січня 1499 року. Відбув три синоди провінційні: у 1499, 1501 і 1503 роках[1]. 6 травня 1499 року підписав у Кракові акт поновлення польсько-литовської унії[4]. Підписав декрет елекційний Олександра Ягеллончика на короля польського 3 жовтня 1501 року[5]. Був підписантом унії пйотркувсько-мельницької 1501 року[6]. Після смерті Кшеслава Курозвенцького король призначив Вінцентія Пшерембського куявсько-поморським єпископом (перед 21 травня 1503 р.), папа Юлій II затвердив його на цій посаді 25 серпня 1503 року[3]. Дієцезію куявську прийняв через прокуратора 27 січня 1504 року[1]. Підписав конституцію Nihil novi на Сеймі у Радомі 1505 року[7]. Як комісар королівський 18 вересня 1506 року оголосив статус Королівської Пруссії[8]. Підписав диплом елекції Сигізмунда I Старого на короля польського і великого князя литовського[9] на сеймі у Пйотркуві 8 грудня 1506 року[10]. Під час коронації Сигізмунда Старого 14 березня 1507 року вступив у суперечку з єпископом познанським Яна Любранського[pl] за місце праворуч від правителя[11]. У куявській дієцезії відбув 2 синоди провінційні: 1508 року у Влоцлавеку та 1511 року в Бидгощі. Неодноразово був представником королівським на сеймі станів пруських[1]. Апоплексичний напад 15 серпня 1511 року у Влоцлавеку позбавив його на півроку активної громадської діяльності. З лютого до серпня 1512 року подорожував єпископськими маєтками та брав участь у провінційному синоді в Ленчиці. За його наказом добудовано у влоцлавській катедрі бічний вхід з півночі з ґанком; профінансував дзвін для собору, названий «Вінцентієм» (1513). За своїм заповітом він пожертвував по тисячі гривень капітулам Влоцлавека та Плоцька[1]. Помер Вінцентій Пшерембський 20 вересня 1513 року у Влоцлавеку, похований у місцевому катедральному соборі[11]. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
