Щ-213

Щ-213
Під прапором СРСР СРСР
Порт приписки Севастополь
Спуск на воду 13 квітня 1937
Виведений зі складу флоту жовтень 1942
Проєкт
Тип ПЧ Середній дизель-електричний підводний човен
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 14 вузлів (22-27 км/год)
Швидкість (підводна) 8,5 вузлів (16 км/год)
Робоча глибина занурення м
Гранична глибина занурення 90 м
Автономність плавання 20 діб
Екіпаж 41 особа
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 57 м
Ширина корпусу найб. 6,2 м
Середня осадка (по КВЛ) 3,9 м
Водотоннажність надводна 578 т
Озброєння
Артилерія Дві 45-мм/46 21-К гармати (1000 набоїв) або 37-мм гармати чи 12,7-мм кулемети.
Торпедно-
мінне озброєння 		Носові: 4 ТА калібру 533-мм, кормові 2 ТА калібру 533-мм (10 торпед)
ППО 2 кулемети

Щ-213 — радянський дизель-електричний торпедний підводний човен часів Другої світової війни типу «Щука», Х серії.

Історія

Човен побудований на заводі імені 61 комунара у Миколаєві; закладено — 4 грудня 1934 року, спущено на воду — 13 квітня 1937 року, передано на озброєння Чорноморському флоту 31 жовтня 1938 року.

Командири човна:

За часів Другої світової війни човен виконав 7 бойових походів:

Виконав 4 торпедні атаки випустивши 4 торпеди і одну артилерійську, підтверджено потоплення турецької парусно-моторної шхуни «Чанкая» (164 брт, без прапора) 23 лютого 1942 року 18 миль північно-західніше Босфору.

Струма

Струма (469 брт) було болгарським судном, котре плавало під панамським прапором на замовлення сіоністських організацій з Румунії для перевезення румунських євреїв до Палестини. По дорозі, двигуни корабля вийшли з ладу і турецький військовий буксир відбуксирував його в Стамбульську гавань. Там, Струма перебувала під наглядом поліції в порту протягом 71 дня. Зійти пасажирам на берег не дозволялося[2]. На борту судна було 10 членів екіпажу і 763—769 переселенців (за різними даними). Їжу пасажири отримували, від працівників Червоного Хреста і від єврейської діаспори Стамбула, зокрема від турецького громадянина на ім'я Симон Брід.

Нарешті, наприкінці лютого 1942 року, після переговорів з британським урядом про долю пасажирів, які здавалося заходять у глухий кут, представники турецької влади сіли на «Струму», підняли якір і відбуксирували судно, без працюючого двигуна, радіозв'язку і без достатнього запасу харчів, назад в Чорне море. Наступного ранку, 24 лютого 1942 року, «Струма» затонула у 14 милях на північний схід від Босфору через внутрішній вибух. Вижили від 3 до 10 членів екіпажу (за різними даними) і переселенець Давид Столяр (19-річний уродженець Бессарабії). Мабуть екіпаж покинув судно ще до вибуху. Спочатку повідомлялося, що корабель був потоплений плаваючою міною, але в 1960-х роках з'явилася інформація, що на радянському флоті діяв таємний наказ топити всі судна супротивників і нейтральних країн в Чорному морі, щоб зменшити потік стратегічних матеріалів в Третій Рейх. Тому почали звинувачувати в потоплені «Струми» підводний човен Щ-213 Чорноморського флоту СРСР, бо він за день перед тим 23 лютого 1942 року потопив турецьку парусно-моторну шхуну «Чанкая» (без прапора) артилерійським вогнем у 18 морських милях на північний захід від Босфору.[3]


24 лютого 1942 року о 10 год 45 хв човен Щ-213 виконав торпедну атаку невпізнаного транспорту в точці 41 ° 22' с.ш./29 ° 13' с.д. (транспорту тоннажем 7000 т, атака з підводного положення однією торпедою з відстані 6 каб. (1100 м)), через 1 хв. пролунав вибух, при огляді в перископ спостерігалася потоплення судна.

Але існують суттєві розбіжності між місцем атаки і точкою знаходження судна з переселенцями. «Струма» не мала ходу, в той час, як по донесенню Д. М. Денежко, в момент пострілу виявлений 7000-тонний транспорт йшов з 3-вузловою швидкістю (кут випередження при пострілі був виставлений у 13,5 градусів, що в разі непорушності цілі привело би до неминучого промаху — торпеда пройшла б за 1,5 каб. (270 м) від носа судна, що мав всього 46 м в довжину і 469 брт. Д. М. Денежко спостерігав над атакованим судном болгарський прапор, в той час, як «Струма» плавала під панамським прапором. Не можна повністю виключити того, що човен Щ-213 атакував інше болгарське судно, а «Струма» загинула від підриву на плаваючій міні. Або донесення командира Щ-213 було підмінено вже пізніше, після його смерті на базі в Туапсе вже 24 березня 1942 року. Потрібно також враховувати, що радянські підводні човни хоч і запливали в територіальні води Туреччини, але там ніяких суден не атакували, аби не провокувати втягнення цієї країни у війну на стороні Третього Рейху.

Останній бойовий похід Щ-213

28 вересня 1942 року. Бойовий похід. В 00 год..01 хв. вийшов у район Портіцкого гирла (позиція № 45). Надалі на зв'язок не виходив і в базу не повернувся. На ПЧ перебувало 43 людини. За планом повинен був залишити позицію 14 жовтня і прибути в Батумі 18 жовтня. Висувалися можливі версії загибелі:

  • з 30 вересня до 14 жовтня, підрив на мінах румунських загороджень S-20, S-21, S-22, S-23 або підрив на плаваючих мінах,
  • 14 жовтня атака німецького БО «Ксантен» і 2 МТЩ в 5,5 милях на схід від Портіцкого рейду (німецький БО перед цим був нібито атакований ПЧ в точці 44 ° с.ш./29 ° 05 с.д. — 1 торпеда пройшла в 10 м від його корми) або підрив на міні,
  • помилка особового складу або відмова техніки.

Румунсько-голландські члени Клубу водолазів з дослідження Чорного Моря анонсували у вересні 2010, що вони знайшли потоплений Щ-213 в точці близько шести миль (10 км) від румунського порту Констанци і, на глибині 30 м. Команда знайшла човен ще у 2008 році але ще два роки було затрачено на визначення назви човна, на його ідентифікацію.[4]

Проблема полягала в тому, що потоплений човен був повністю покритий морськими мушлями, мулом і рибальськими сітями, — сказав голландський водолаз Гаррі Беккер. Підводний човен знаходиться в східній частині північної мінної загорожі, виставленої румунами навколо Констанци в середині червня 1941 року. Причина загибелі — підрив на міні, епіцентр пошкоджень — кормова частина і огородження рубки.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Г. И. Ванеев «Черноморцы в Великой Отечественной войне» Военное издательство Министерства обороны СССР, М., 1978
  2. ↑ Notorious World War II sub discovered, The Cotton Boll Conspiracy, 09/27/2010
  3. ↑ UBoat.net, ShCh-213. Архів оригіналу за 28 жовтня 2010. Процитовано 31 грудня 2012.
  4. ↑ Betasom, Il Relitto Del Sch 213 Identificato Nel Mar Nero, Sept. 13, 2010. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 14 квітня 2022.

Посилання

Література

  • Широкорад А. Б. «Корабли и катера ВМФ СССР 1939—1945гг.», Харвест, Минск, 2002г.
  • Бережной С. С. «Корабли и суда ВМФ СССР 1928—1945гг.», Военное издательство, Москва, 1988г.
  • Платонов А. В. «Советские боевые корабли 1941—1945гг.», ч.3, Альманах «Цитадель», Санкт-Петербург, 1998г.
  • Морозов М. Э. «Подводные лодки ВМФ СССР в Великой Отечественной войне 1941—1945гг.», ч.2, Стратегия КМ, 2003г.
  • Дмитриев В. И. «Советское подводное кораблестроение», Военное издательство, Москва, 1990г.
  • Ничик Ю. М., Захар В. Р. «Подводные силы Черноморского флота», Таврида, Симферополь, 2004г.
  • Римкович В. П. «Подводные лодки на Черном море», Исма-Инвест, Одесса, 2000г.
  • Голосовский П. З. «Проектирование и строительство подводных лодок» (очерки по истории ЛПМБ «Рубин»), Т.2, Ленинград, 1979г.
  • Платонов А. В., Лурье В. М. «Командиры советских подводных лодок 1941—1945гг.», Галея-Принт, 1999г.
  • Гусев А. Н. «Советские подводные лодки 1922—1945гг.», ч.1, Галея Принт, Санкт-Петербург, 2004г.
  • Кулагин К. Л. Морозов М. Э. «Подводные лодки типа „Щ“ Х и Х-бис серии», Морская коллекция, № 4, 2002г.
  • Тарас А. Е. «Подводные лодки второй мировой войны», Харвест, Минск, 2004г.
  • Мужеников В. Б. «Аварии и катастрофы подводных лодок», ч.2, Галея Принт, Санкт-Петербург, 2005г.
  • Ковалев Э. А. «Короли подплава в море червоных валетов», Центрполиграф, Москва, Санкт-Петербург, 2006г.
  • Franz Kurowski: Krieg unter Wasser. U-Boote auf den sieben Weltmeeren 1939—1945. Düsseldorf/Wien 1979, S. 189f.