uk %D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96 %D1%87%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8 %D1%82%D0%B8%D0%BF%D1%83 II

Підводні човни типу II — малі дизельні підводні човни Третього Рейху. Всього було побудовано 50 субмарин цього типу для ВМС нацистської Німеччини в період 1935—1941 рр. Тип II мав чотири підкатегорії: тип II-A 6 човнів, тип II-B 20 човнів, тип II-C 8 човнів, тип II-D 16 човнів. Човни призначалися у першу чергу для патрулювання прибережних вод.

Підводні човни другого типу були розроблені в 1920-х роках в Гаазі фірмою «Інженерна суднобудівельна контора» (нід. Ingenieuskaantor voor Scheepsbouw, IvS), оскільки Версальський мирний договір (1919) забороняв Німеччині проектувати, будувати і тим паче мати підводні човни.

Підводні човни типу II були розроблені на базі човнів U-Boot-Klasse UB часів Першої світової війни. Підводні човни типу II стали в свою чергу прототипом для пізніших підводних човнів типу I, VII і IX

Першим човном фактично був «Vesikko» (зараз — пам'ятник-музей біля Гельсінкі), закладений в 1932 році на верфі «Chrichton-Vulkan» в Турку (Фінляндія), що вступив у стрій влітку 1934 року як дослідний підводний човен фірми «IvS».

Підводні човни даного типу продавались в Туреччину, Іспанію і Фінляндію. Всі підводні човни крім типу II-B були побудовані на верфі «Deutsche Werke» в Кілі.

16 березня 1935 року Німеччина розірвала Версальський договір. До цього моменту вже було розпочато будівництво човнів типу II. 29 червня, через 11 днів після підписання англо-німецької угоди, що дозволяла Німеччині мати підводний флот, вступив у стрій перший човен цього типу. На початок Другої світової війни доля цих човнів в підводному флоті крігсмарине перевищувала 60 %.

Технічні дані

За свої малі розміри і нестійкість в надводному положенні екіпажі прозвали ці човни Einbaum (човник, зроблений з цільної дерев'яної колоди). Вузький корпус підводних човнів типу II дозволяв швидко занурюватися, але глибина занурення була обмежена 150 м.

Таблиця порівняльних характеристик:

Технічна характеристика	II-A	II-B	II-C	II-D
Водотоннажність надводна (тонни)	254 т	279 т	291 т	314 т
Водотоннажність підводна (тонни)	303	328 т	341 т	364 т
Довжина найбільша (метри)	40,9 м	42,7 м	43,9 м	44 м
Ширина корпусу найбільша (метри)	4,08 м			4,92 м
Висота (метри)	8,6 м		8,4 м
Середня осадка (метри)	3,83 м	3,90 м	3,82 м	3,93 м
Глибина занурення макс. (метри)	150
Силова установка дизель (к. с.)	6 циліндровий 4-х тактный «MWM»^[1] RS127S 2x350
Силова установка електромотор (к. с.)	«SSW»^[2] 2x180		«SSW» 2x210
Швидкість (надводна) (вузли)	13		12	12,7
Швидкість (підводна)	6,9	7,0		7,9
Артилерія	1 x 2 cm/65 C/30 (1000 снарядів)^[3]
Торпедно-мінне озброєння	3 ТА калібру 533 мм 5 торпед^[4] або 18 мін TMB або 12 ТМА
Запас палива (тонн)	11,6	21	22,7
Дальність ходу в надводному положенні (милі) (зі швидкістю 8 вузлів)	1 600	3 900	4 200	5 650
Дальність ходу в підводному положенні (милі) (зі швидкістю 4 вузли)	35			56
Екіпаж (осіб)	25			26

↑ Motoren-Werke-Mannheim
↑ «Siemens» — Siemens-Schukert-Werke
↑ II-A вступлять у стрій без артилерії і отримають її при першій модернізації. В 1942 році всі човни що залишилися отримають двоствольний здвоєний 2 см Flak.
↑ Також були можливі комбінації: 1 торпеда і 10 TBM мін; 1 торпеда и 4 TMA и 6 TMB мін.

Див. також

Це незавершена стаття про підводний човен.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Motoren-Werke-Mannheim

[2] «Siemens» — Siemens-Schukert-Werke

[3] II-A вступлять у стрій без артилерії і отримають її при першій модернізації. В 1942 році всі човни що залишилися отримають двоствольний здвоєний 2 см Flak.

[4] Також були можливі комбінації: 1 торпеда і 10 TBM мін; 1 торпеда и 4 TMA и 6 TMB мін.

[1]

[2]

[3]

[4]