Влітку 1941 року Павло Цинко старшина полку Українського війська ім. Холодного Яру в Рівному. У 1943 році —– командир сотні 1-ї групи УПА ВО «Заграва», згодом сотня належала до загону ім. Хмельницького а потім до Загону УПА «Хвастівський».
Бойовий шлях
12 травня 1943 сотня УПА «Цигана» влаштувала засідку поблизу села Янкевичі (тепер Іваничі) Костопільського району Рівненської області на групу німців, польських поліцаїв і угорців, які поверталися після продовольчої вилазки (пограбування) в українські села, в результаті чого були повернуті всі відібрані у селян продукти[3].
14 травня 1943 року його сотня вкупі з сотнею «Бурі» (сотенний Регеза Олександр Петрович) врятували населення с. Велика Любаша від його повного знищення німецькими карателями.[2] В процесі бою бійці УПА спалили близько 11 німецьких авто та знищили 35 карателів.[4]
УПА на Північно-Західних Українських Землях (ПЗУЗ) (весна 1943 — весна 1945)
та Північно (Осередньо)-Східних Українських Землях (ПСУЗ/ОСУЗ) (весна 1944 — осінь 1944)
1.1. (з весни 1943) УПА: Командир — «Сом» (Івахів Василь) шеф Крайового військового штабу — «Гарпун» (Ковальський Юліан) (пом. 13 травня 1943)
.........Друга група УПА (південна Рівненщина і Кременеччина)
.
........Третя група УПА (Волинська область, Кобрин — Берестя)
.
1.2. УПА: (з серпня 1943) — командир «Клим Савур» (Дмитро Клячківський); начштабу «Гончаренко» (Ступницький Леонід) (пом. 5.08.1944) УПА-Північ: (з листопада 1943) — командир «Панас Мосур» (Дмитро Клячківський); (з березня 1944) — в.о. крайового командира «Заславський»
1.1. (з літа 1943) УПА-Південь: крайовий командир — «Батько» (Омелян Грабець) (пом. 10 червня 1944) заст. командира «Антон» (пом. 24 грудня 1943), нач. штабу «Кропива» (Василь Процюк)(пом. 13 червня 1944).