Ігор Вітик та Юлія Вітик у книзі «Україна у вирі боротьбі за незалежність: ХХ століття» (Видавець Вадим Карпенко, 2013) в розділі «До річниці гурбенських боїв» подають коротку біографію командира «Сторчана»[1]:
Командир «Сторчан» — родом з Остріжчени. Старий та працьовитий революціонер. З 1939 р. в еміграції, у 1942 р. ув'язнений німцями за влаштування друзям втечі з в'язниці, з осені 1943 р. старшина УПА, в лютому 1944 р. з військом без втрат переходить радянсько-німецький фронт. Улюбленець бійців і командирів. Добрий вояка, мав за собою низку вдалих боїв.
Смерть Сторчана описав його побратим та очевидець тих подій Олексій Борисович Поліщук, відомий під псевдонімом «Племінник», під час реконструкції битви під Гурбами у квітні 2014 року:
…Безуспішно наступав ворог, і героїчно помер у нерівному рукопашному бою курінний Іван Лис «Сторчан» зі своїм відділом у 60 бійців…[2]
УПА на Північно-Західних Українських Землях (ПЗУЗ) (весна 1943 — весна 1945)
та Північно (Осередньо)-Східних Українських Землях (ПСУЗ/ОСУЗ) (весна 1944 — осінь 1944)
1.1. (з весни 1943) УПА: Командир — «Сом» (Івахів Василь) шеф Крайового військового штабу — «Гарпун» (Ковальський Юліан) (пом. 13 травня 1943)
.........Друга група УПА (південна Рівненщина і Кременеччина)
.
........Третя група УПА (Волинська область, Кобрин — Берестя)
.
1.2. УПА: (з серпня 1943) — командир «Клим Савур» (Дмитро Клячківський); начштабу «Гончаренко» (Ступницький Леонід) (пом. 5.08.1944) УПА-Північ: (з листопада 1943) — командир «Панас Мосур» (Дмитро Клячківський); (з березня 1944) — в.о. крайового командира «Заславський»
1.1. (з літа 1943) УПА-Південь: крайовий командир — «Батько» (Омелян Грабець) (пом. 10 червня 1944) заст. командира «Антон» (пом. 24 грудня 1943), нач. штабу «Кропива» (Василь Процюк)(пом. 13 червня 1944).