Антонюк Порфир Фролович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Антонюк.
Порфир Антонюк
 Сотник
Загальна інформація
Народження19 вересня 1909(1909-09-19)
Біскупичі Руські, Микулицька волость, Володимир-Волинський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Смерть7 березня 1944(1944-03-07) (34 роки)

(Розстріляний СБ ОУН)
Громадянство Українська держава (1941)
Псевдо«Сосенко», «Кліщ»
Військова служба
Роки служби1943—1944
Приналежність Українська держава (1941)
Вид ЗС УПА
Формування ВО «Турів»
Командування
11.1943-01.1944 Загін ім. Богуна

Порфир Фролович Антонюк (псевдо: «Сосенко», «Кліщ»; нар. 19 вересня 1909, с. Бискупичі Руські (нині с. Нехвороща, Володимирський район, Волинська область) — пом. 7 березня 1944) — сотник, організатор та керівник баз УПА «Січ», командир Загону ім. Богуна із ВО «Турів» (11.1943-01.1944).

Бойовий життєпис

Під командою «Сосенка» в Володимир-Волинському районі уже в березні 1943 було створено перше організоване формування — сотня «ім. Івана Мазепи». Навесні була створена бойова база «Січ», де розташовувався штаб, зброярня, шпиталь; вишколюють один курінь, Підстаршинська школа «ім. С. Петлюри». На терені загону, зокрема в Горохівщині, протягом весни й літа йшли жорстокі бої з нацистами.

Чисельність загону на 30 листопада 1943 становила 1.049 вояків. Але в грудні частину вояків відпустили в рідні села на період зміни лінії фронту.

До загону «Сосенка» входив єдиний в УПА польський підрозділ, який наприкінці січня 1944 року перейшов до польського 1-го батальйону 50-го (Ковельського) піхотного полку 27-ї Волинської піхотної дивізії АК під командуванням поручника Міхала Фіалки «Сокола» (пол. por. Michał Fijalka - «Sokół»), що дислокувався у селі Свинарин Турійського району. Особовий склад батальйону складався, головним чином, із польських поліцейських, які служили у німців, а після вказівки емігрантського уряду і, напевно за прикладом українських поліціянтів березня 1943-го, зі зброєю пішли в ліси.

У січні 1944 на терен несподівано прибула рейдом під командою генерал-майора Петра Вершигори дивізія Червоних партизанів «ім. Сидора Ковпака», яка знищила базу «Січ» та в раптових нападах розбила розчленовані відділи, які готувалися до переходу фронту.

«Сосенко» був арештований СБ ОУН 6 березня за переговори з німцями. 7 березня 1944 року, після суду, розстріляний[1].

Доля родини

У селі Нехворощах про родину Антонюків залишилися тільки спогади.

На місцевому цвинтарі після 2000-го року похоронили дружину Порфира Фроловича Клавдію Фоківну. Їхня дочка Ірина виконала мамин заповіт, привезла 95-річну стареньку у Нехворощі в труні з Львівщини, де довгий час разом мешкали, і повернулась назад.

Порфирова мати Євдокія померла в 1930-х роках від хвороби. Згодом вистрілом у вікно вбили батька Фрола Григоровича.

Старший Порфирів брат Трохим протестував проти польських порядків, вішав на місцевій церкві Бориса і Гліба червоного прапора, пробував перебратися в Росію, але його затримали чекісти і повернули назад. При нагоді емігрував із дружиною у Парагвай, потім переїхав до Аргентини.

Василя, неодруженого, під час війни вбили у Луковичах червоні партизани. Костя вивозили в Німеччину на роботи. Після війни він одружився. Нині вже покійний. По-різному складалося життя і Порфирових трьох сестер Марії, Квилини і ще однієї, яка вийшла заміж у село Сільце. Вони також уже покійні.

Див. також

Примітки

  1. ↑ ГДА СБУ, ф. 13, спр. 376, т. 54, арк. 1. Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 22 серпня 2019.

Посилання