Міжнародна премія імені Володимира Винниченка Міжнаро́дна пре́мія і́мені Володи́мира Винниче́нка — премія, заснована у 1990 році Українським фондом культури імені Бориса Олійника (УФК), яким опікувався Борис Олійник — голова правління фонду у 1987—2017 роках. Премію присуджують за особливі досягнення в літературі , мистецтві та благодійницькій діяльності .
Відзнака Міжнародної премії ім. В.Винниченка (титульна сторона)
Відзнака Міжнародної премії ім. В.Винниченка (тильна сторона)
Диплом премії ім. В.Винниченка
Історія заснування і вручення
Володимир Винниченко на початку XX століття
Премія освячена іменем Винниченка — людини складної долі, одного із найвидатніших письменників ХХ століття , талановитого художника , державного та політичного діяча, Першого міністра Української Народної Республіки . За час існування відзнаки її лауреатами стали десятки вітчизняних і зарубіжних літераторів , артистів , художників та доброчинців , зокрема з Канади , США , Росії , Австрії , Великої Британії , Сирії , Польщі та Югославії .
Першими цю премію здобули: відомий український письменник і правозахисник , дійсний член Української вільної академії наук у Нью-Йорку Микола Руденко , книжки якого були вилучені з бібліотек , а ім'я не згадувалося протягом двох десятиліть, а також визначний учений -літературознавець Григорій Костюк — голова комісії для вивчення і публікації спадщини Володимира Винниченка при Українській вільній академії наук у США .
Лауреати премії
Юрій Данилець , к.і.н., доцент факультету історії та міжнародних відносин УжНУ — за книгу «Сповідниця імені Христового. Життєвий шлях ігумені Параскеви (Прокоп)»[ 1] .
Анатолій Сахно — письменник за романи «Соло бунтівного полковника. Вершина» (2014) і «Острів Хо. Поріг болю» (2017)[ 4] .
Василь Кушерець — філософ, письменник, доктор філософських наук, заслужений діяч науки і техніки України за книги «Тарас Шевченко — на всі часи» (2006) та «Україна понад усе. Час для України жити» (2018).
Микола Степаненко — громадський діяч, письменник, публіцист, скульптор за збірник «На основі взаємної поваги і довіри» (2015)[ 5] .
Наталя Мкртчян — сучасна українська художниця , живописець за серію картин «Спадщина Великого Євразійського степу» (2018)[ 6] .
Василь Василашко — український поет , журналіст за книгу «У пеклі голодоморів» (2018).
Володимир Мельников — поет -пісняр, м. Київ [ 7] .
Валентина Касьянова — композиторка , м. Київ [ 8] .
Крістіна Синельник — артистка театру і кіно, м. Київ [ 9] .
Олександр Савенко — публіцист, тележурналіст за програму «Український клуб» на «Центральному каналі» (КДР ТРК).
Станіслав Лазебник — дипломат, журналіст за книгу нарисів «Люди українського закордоння», Київ, видавництво «Істина», 2016 рік.
Сергій Коропенко — прозаїк, кінодраматург за історико-ізотеричну трилогію: «Русь. Легенда о Рюрике», «Русь. Время мечей», «Русь. Битва князей».
Ігор Гургула — український письменник, поет, драматург, публіцист, редактор і видавець.
Олександр Масляник — український письменник, публіцист, редактор і видавець.
Чепіга Костянтин Миколайович — відомий український художник — живописець.
Курінна-Берцик Ілона Федорівна (м. Чита , Російська Федерація) — журналістка. Автор книжки «Что же мне так больно и так трудно».
Жадько Віктор Олексійович — публіцист, прозаїк, краєзнавець. Автор книжок «Іду за Шевченком» та «Черкащина. Універсальна енциклопедія».
Леп'явко Сергій Анатолійович — історик, краєзнавець. Автор книжки «Чернігів. Історія міста».
Марчук Анатолій Петрович — художник, доброчинець. За створення Макарівської картинної галереї, спорудження пам'ятників на Київщині: Святителю Димитрію Ростовському, письменникам Володимиру Малику, Миколі Олійнику, Петру Сиченку.
Славинський Микола Борисович — письменник. За художньо-документальну оповідь «Євген Товстуха: двадцять тисяч секретів», поетичні збірки «Зупини мене, Господи», «Срібне диво», «Зачароване коло кохання», «Тайнопис миті», «Світова вдова» та за вагомий внесок у розвиток національного книговидання.
Стадниченко Володимир Якович — публіцист, журналіст, культуролог. Автор публіцистичної книжки «Садівник щастя».
Богуцький Юрій Петрович — культуролог , заслужений діяч мистецтв України , віце-президент Академії мистецтв України , професор , кандидат філософських наук , який окрім творчої та організаційної роботи благодійно підтримав низку акцій Фонду культури, в тому числі — проведення в 2010 році Всеукраїнського огляду-конкурсу за програмою УФК «Нові імена України» .
Воробей Володимир Васильович — книговидавець , доктор технічних наук , генеральний директор комп'ютерно-видавничого центру та видавничої компанії «КИТ» за успіхи в поліграфічному виконанні української книги на високому сучасному рівні та доброчинне забезпечення програм УФК друкованою продукцією.
Ткаченко Сергій Іванович — літератор і дипломат , автор численних збірок поезій та літературознавчих творів, меценат і видавець журналу «Ятрань» на рідній для себе і В. Винниченка Кіровоградщині .
Біленко Володимир Васильович — журналіст , заступник головного редактора газети «Сільські вісті» . Ним організовано перше видання праці В.Винниченка «Заповіт борцям за визволення» та здійснено ряд публікацій про життя, творчість, політичну та державотворчу діяльність В.Винниченка. Він є автором багатьох публікацій з проблем суспільно-політичного сучасного життя, української історії , культури і літератури .
Будков Дмитро Валентинович — директор Українського центру міжнародної освіти Українського фонду культури, кандидат історичних наук . За час діяльності, згідно з програмою «Мова і культура», близько 15 тисяч дітей мали можливість удосконалювати свої знання в зарубіжжі, зокрема з англійської мови в навчальних закладах Великої Британії .
Іванов Дмитро Йосипович — поет , публіцист , головний редактор Чернігівської обласної молодіжної газети «Гарт». Він автор багатьох збірок поезії, зосібне — «Заповіт мого роду», «Маминих слів чорнобривці», «Здрастуй, я повернувся», «Монолог тридцять третього» та інших.
Молодожанин Леонід Григорович — 93-річний скульптор (знаний у мистецтві як Лео Мол) з Канади , виходець з м. Полонне Хмельницької області . Він є автором кількох пам'ятників Тарасу Шевченку , зокрема у Вашингтоні (США ), Буенос-Айресі (Аргентина ), Прудентополісі (Бразилія ), Санкт-Петербурзі (Росія ), Київському князю Володимиру у Вінніпезі , Торонто , Лондоні і Римі , та ще багатьох інших скульптурних , живописних і графічних творів. У 1992 —2007 роках Л. Молодожанин передав у дар Україні низку цінних робіт, що знаходяться тепер в музеї Шевченка в Києві .
Шугай Олександр Володимирович — літератор . За книги, що отримали визнання в Україні та зарубіжжі: «Іван Багряний , або Через терни до Гетсиманського саду» , «Притча про хату, або Сорок Святих» (про витоки добра і зла), «Усе живе — тепле», присвяченої Григору Тютюннику .
Джуси Людмила Тимофіївна та Степан Петрович — народні художники України , відомі кримські майстри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва , які плідно працюють на цій ниві близько півстоліття. За серію тематичних килимів та живописні твори останніх років.
Лосіцький Станіслав Феліціанович — доктор технічних наук , художник , активний доброчинець Українського фонду культури, який піклується вихованцями кількох дитячих будинків . За багаторічну благодійницьку діяльність .
Євген Товстуха — український науковець, лікар-фітотерапевт, письменник.
За 1996 рік
Смик Роман Петрович — український лікар, громадський і культурний діяч, меценат.
Дапчевич Гойко — чорногорський поет, югославський дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол Югославії в Україні (1996—2000).
За 1994 рік
За 1993 рік
За 1992 рік
Примітки
Джерела