uk %D0%91%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE %D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80 %D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Володимир Васильович Біленко
Володимир Васильович Біленко
Народився	17 червня 1934; м. Звенигород, Московська область (нині Російська Федерація)
Помер	29 грудня 2020 (86 років); Київ
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Місце проживання	м. Київ
Діяльність	журналістика
Відомий завдяки	журналіст, видавець
Alma mater	Київський державний університет імені Тараса Шевченка
Членство	Національна спілка журналістів України
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений працівник культури України
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Біленко.

Володи́мир Васи́льович Біле́нко (нар. 17 червня 1934(19340617), м. Звенигород Московської області — нині Російська Федерація — пом. 29 грудня 2020, м. Київ) — український журналіст, видавець. Заслужений працівник культури України.

Член Національної спілки журналістів України.

Життєпис

Народився в Московській області. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1952—1957). Працював у комсомольських і партійних органах, інструктором ЦК ЛКСМУ і ЦК КПУ, завідувачем редакції, головним редактором видавництва «Молодь», головним редактором журналів «Малятко» і «Піонерія», директором видавництв «Радянський письменник» (нині «Український письменник») і «Дніпро».

З 1992 року редактор відділів, заступник головного редактора газети «Сільські вісті».

Помер 29 грудня 2020 року.

Творчість

Автор публікацій у періодиці, статей у збірниках публіцистики, співавтор і упорядник низки книжок. Спеціалізація — культура, література. Організував перше видання праці В. Винниченка «Заповіт борцям за визволення» та зробив низку публікацій про життя, творчість, політичну та державотворчу діяльність В. Винниченка. За книжку «„Я тілько хаточку в тім раї…“ Важкий шлях Тараса Шевченка до мрії, яка не збулася» відзначений Премією імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності (2016). Посмертно видано книжку публіцистики Володимира Біленка «Мені щастило на людей» (Київ, 2023).

Нагороди, відзнаки

Орден «За заслуги» 3-го ст. (2005)^[1].
Почесне звання «Заслужений працівник культури України».
Міжнародна премія імені Володимира Винниченка (2009).
Премія імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності (2016).
Премія НСЖУ «Золоте перо».^[2]

Примітки

↑ Указ Президента України від 11 березня 2005 року № 467/2005 «Про відзначення державними нагородами України працівників редакції газети «Сільські вісті»»
↑ Енциклопедія для видавця та журналіста / Ю. В. Бондар, М. Ф. Головатий, М. І. Сенченко ; МАУП, Книжкова палата України. — К.: Персонал, 2010. — С. 32.

Джерела

Енциклопедія для видавця та журналіста / Ю. В. Бондар, М. Ф. Головатий, М. І. Сенченко ; МАУП, Книжкова палата України. — К.: Персонал, 2010.
Слово — зброя? — К.: ЕксОб, 2009.

Посилання

Біленко Володимир Васильович [Архівовано 30 серпня 2017 у Wayback Machine.]

[1] Указ Президента України від 11 березня 2005 року № 467/2005 «Про відзначення державними нагородами України працівників редакції газети «Сільські вісті»»

[2] Енциклопедія для видавця та журналіста / Ю. В. Бондар, М. Ф. Головатий, М. І. Сенченко ; МАУП, Книжкова палата України. — К.: Персонал, 2010. — С. 32.

[1]