Шестак Надія Петрівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шестак.
Надія Шестак
Народилася21 квітня 1962(1962-04-21) (62 роки)
Копєйськ, Челябінська область, РРФСР, СРСР
Діяльністьспівачка
Alma materРосійська академія музики імені Гнесіних
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
ПреміїМіжнародна премія імені Володимира Винниченка (2001)
Звання
Народний артист України
Заслужений артист України
Заслужений артист України

Наді́я Петрі́вна Шеста́к (нар. 21 квітня 1962, Копєйськ, Челябінська область, РРФСР) — українська естрадна співачка, Народна артистка України, Заслужена артистка України (1993). Народна артистка України (1998).

Біографія

Надія Шестак народилася і виросла на Південному Уралі, в Челябинській області, в сім'ї українців. Закінчила Київський інститут культури (диригентсько-хорове відділення) в 1983 році.

Виступала в складі знаменитого ансамблю «Мрія», який виступав разом з Миколою Гнатюком.

Після того, як колектив «Мрії» розпався, Надія Шестак працювала у Миколи Мозгового в його гурті «Вересень». У цьому колективі до неї прийшли перші успіхи, зокрема — друге місце на конкурсі артистів естради України в 1986 році, приз глядачів на відбірковому турі телеконкурсу «Юрмала-87», третє місце на всесоюзному конкурсі виконавців «Ялта-88», лауреат Міжнародного конкурсу професійних вокалістів «Вільнюс-93».

У 1991 році Шестак припиняє виступи на естраді. Навчається у Московському музично-педагогічному інституті ім. Гнесіних в класі Олександра Градського. Пізніше працювала на телебаченні ведучою програм «Зичимо щастя», "Монітор у Національної телевізійної телекомпанії України.

З 1993 року також повернулася і на музичну сцену, і відразу ж стала лауреатом Міжнародного конкурсу професійних вокалістів у Вільнюсі. В цьому ж році отримала звання Заслуженої артистки України.[1]

На початку 1996 року вона починає запис головної ролі мюзиклу Арнольда Святогорова «Роксолана», а до літа фірма НАК розтиражовує її першу касету. В 1998 році їй присвоєне звання Народної артистки України.[2]

У 1999 році виходить ще дві касети співачки — «Сину, Ангел мій» та «Я горжусь тобой отец», згодом об'єднані за рік в одному CD-збірнику «Ностальгія». У цьому ж році Надію Шестак нагородили «Орденом княгині Ольги».[3] Згодом, за сімейними обставинами, вона переїхала на помешкання до Москви і в черговий раз полишила вітчизняну естраду — на «Радіо Росії» вона вела програму «Поющая Украина».

Повернення в Україну відзначилося зміною сценічного імені на Надія Крутова-Шестак. Лейбл «Атлантик» один за одним випустив три компакт-диски співачки: «Віри, Любові…», «Жіноча доля», «Нареченная Надеждой».

Нині Шестак Надія Петрівна живе і працює у м. Києві.

Веде активну доброчинну діяльність. Упродовж багатьох років очолює художню раду Всеукраїнського фестивалю мистецтв «Майбутнє України — діти!»

Родина

Нагороди і відзнаки

1993 — почесне звання «Заслужений артист України»

1998 — найвище почесне звання «Народний артист України»

2000 — Орден Княгині Ольги 3-го ступеня

2001 — Міжнародна премія імені В.Винниченка

2012 — Міжнародна премія ЗА ДОБРОЧИННІСТЬ МДФ «Українська хата»

Дискографія

  • 1996 — Зустрічаймо любов (касета)
  • 1999 — Сину, Ангел мій (касета)
  • 1999 — Я горжусь тобой, отец (касета)
  • 2000 — Ностальгія (CD-Audio)
  • 2001 — Сину, Ангел мій (CD-Audio)
  • 2004 — Віри, Любові… (CD-Audio)
  • 2005 — Жіноча доля (CD-Audio)
  • 2005 — Нареченная Надеждой (CD-Audio)

Публікації

Надія Шестак: Звертаюсь до народних артистів України./Публіцистика.//Урядовий кур'єр: газета.-1999,11 грудня. С.16

Примітки

  1. ↑ Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтва. Президент України; Указ від 12.11.1993 № 529/93. Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.
  2. ↑ Нагороджена Указом Президента України від 3 березня 1998 року № 159
  3. ↑ Про відзначення державними нагородами України трудівників міста Києва. Президент України; Указ від 26.05.2000 № 723/2000. Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.
  4. ↑ а б в Шестак Надія Петрівна. Архів оригіналу за 29 липня 2019. Процитовано 5 серпня 2019. [Архівовано 2019-07-29 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Надія Шестак повернулася КРУТОвою [Архівовано 5 серпня 2019 у Wayback Machine.] // 2004

Джерела

Рудаков Микола Іванович. Автографи майстрів. — К. : Міжнародний доброчиний фонд «Українська хата», 2005. — 128 с.: іл.,с.59-60 — ISBN 966-7025-05-5

Рудаков Микола./Надія Шестак: В добро і любов треба вірити.//Урядовий кур'єр: газета.1997,4 лютого. С.9

Рудаков Микола .Надія Шестак.//Хата: газета.№ 4(23),1997,1 квітня. С.8

Рудаков Микола. Вірити в любов.//Сільські вісті: газета.1997,13 червня. С.8

Рудаков Микола. Співачка Надія Шестак.//Сільські вісті: газета.2000,7 березня. С.8

Рудаков Микола. Живим голосом.//Урядовий кур'єр: газета.2000,19 серпня. С.6

Посилання