|
Луців Володимир Гаврилович
Володимир Гаврилович Луців (05 червня 1929, Надвірна, Надвірнянський повіт, Станіславівське воєводство, Друга Річ Посполита— 07 вересня 2019, Лондон, Велика Британія) — український бандурист, концертний співак-тенор, виконавець дум та автор статей про бандуру. БіографіяНародився 25 червня 1929 року в родині Гавриїла і Юлії Луцівих у м. Надвірна на Прикарпатті. Наприкінці Другої світової війни потрапив на примусові роботи до Німеччини, де закінчив українську гімназію та вступив до Капелі бандуристів ім. М. Леонтовича під керівництвом Григорія Назаренка у м. Гослар. У 1948 році переїхав до Великобританії. Спочатку працював на текстильній фабриці у Брадфорд. Почав брати лекції співу у співака-баритона Гаррі Горнера. У 1950 році відбулася постановка «Наталки Полтавки» Івана Котляревського, в якій грав роль Петра. У вересні 1950 р. переїхав до Лондона та вступає до Лондонської консерваторії «Трініті Коледж оф Мюзик». Паралельно з навчанням співак успішно дебютував в опері Джакомо Пуччіні «Богема», брав участь у концертах на запрошення Союзу українців у Великій Британії.[1] У 1952 році за сприяння архієпископа Івана Бучка співак поїхав навчатися в Італію, в Музичну консерваторію Св. Кекелії у Римі до вокального класу професора Гелени Д’Амброзіо. Під час навчання відбулася переорієнтація з баритонового на теноровий діапазон. У цей період за сприяння Союзу Українців у Великій Британії Луців зумів видати дві платівки (45 об./хв). Від 1958р. мешкав у Лондоні, де продовжив навч. у Г. Захера, виступав як співак і бандурист у концертних залах, на радіо, телебаченні, гастролював у країнах Європи, Північної Америки та в Австралії, виконував українські народні думи та пісні, твори українських композиторів.[2][3] Слава прийшла до Володимира Луціва в 1961 році, коли він презентував Англію на ІІІ Міжнародному європейському пісенному конкурсі у Бельгії (Coupe d’Europe), де в складі англійської команди здобув перше місце.[4] З 1980-х років у своїй мистецькій діяльності він переорієнтувався з виконавської на культурно-громадську, відбулися його виступи в ролі імпресаріо, координатора концертів і гастрольних турне українських та зарубіжних колективів. Організував численні міжнародні турне хорів, танцювальних колективів та окремих виконавців, зокрема, хору «Думка» з США у Європу (1985), «Візантійського хору» Мирослава Антоновича з Голландії в Україну (1990), гастролей ансамблю пісні й танцю МВС України у США (1995), хору «Мрія» Львівської комерційної академії до Великобританії (2004), а також англійських хорів в Україну: жіночого «Вокальні експресії» з м. Гаддерсфілда (2005) та мішаного «Голоси Рідженсі» з м. Челтенгама (2006), хору ім. М. Лисенка з Голландії (2008). У 1986 році — координатор і відповідальний за музичну підготовку відзначень у Римі 400-річчя єднання Київської митрополії з Апостольським Престолом; у 1986-87 роках — очолював мистецьку комісію підготовчого комітету із святкування 1000-ліття Хрещення Русі-України; у 90-х роках за дорученням Проводу УГКЦ — організатор концертних програм до 100-ліття з дня народження Патріарха Йосифа Сліпого та повернення Блаженнішого Кардинала Любачівського до Львова. 1999 року у Львові видавництво «Дивосвіт» опублікувало його автобіографічну книгу «Від Бистриці до Темзи». Заснував благодійний культурно-мистецький фонд ім. В. Луціва в Надвірній (2002), який опікується талановитою молоддю Прикарпаття. Фонд заохочує і відзначає талановиту молодь у номінаціях «митець», «науковець», «Громадський діяч» та вручає грошові винагороди переможцям. На запрошення товариства «Просвіта» 19 травня 2008 року Володимир Луців відвідав місто Кременець. 25 травня побував у Надвірній, де представлено нових кандидатів на іменну премію фонду Володимира Луціва.[5] Помер 7 вересня 2019 року в Лондоні. Поховали у м. Надвірна Івано-Франківської області. [6] Нагороди
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
