|
Шугай Олександр Володимирович
Олекса́ндр Володи́мирович Шуга́й (*15 вересня 1940, село Олексіївка Роменського району Сумської області) — український письменник, поет, прозаїк, есеїст, перекладач, журналіст, дослідник життя і творчості Івана Багряного, член Національної Спілки письменників України (1982), лауреат Міжнародних премій імені Івана Багряного (1996)[2], та премії В. Винниченка (2008), літературної премії "Благовіст" та фонду Тараса Шевченка (2017). Живе і працює в Києві. Біографічні відомостіНародився Олександр Володимирович в сім’ї службовців. Середню освіту здобув у Роменській середній школі № 3. Опісля навчається у Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка на факультеті журналістики та закінчує міжнародні курси славістів при Братиславському університеті, що у Словаччині (1982-1983). Вірші почав писати у школі, тоді ж - і друкуватись. Першу віршовану байку було надруковано у місцевій районній газеті, коли Олександру виповнилося 14 років. У 16 років О. Шугай написав "Роменський вальс", який став візитною карткою м. Ромни (Сумщина). Місцева районна газета "Прапор Жовтня" прихильно зустріла його перші поетичні спроби. А згодом тут він розпочинає свою трудову діяльність працівником редакції. В подальшому трудиться у провідних часописах України журналах і газетах : "Дніпро", "Радянська Україна", "Знання та праця", "Советска армия", "Українські вісті" (м. Детройт, США). Займається видавничою справою у видавництві "Молодь" та в "Українському товаристві охорони пам’яток історії та культури". Починався як письменник 1966 року. Автор збірок :"Ромен-цвіт" (1966), "Неподільність" (1977), "По стерні босоніж" (1983), роману-дослідження "Іван Багряний, або Через терни Гетсиманського саду" (1996), "Крапля сонця у морі блакиту" (2010), "Притча про хату, або Сорок святих" (2006-2011) та ін. Був ініціатором і редактором першої антології давньої української поезії "Аполлонова лютня" (1982). Переклав сучасною українською мовою твори поета кінця XVII-початку XVIII ст. Климентія Зиновіїва "Золоте чересло" (2009). За двотомну працю "Іван Багряний: нове й маловідоме: есеї, документи, листи, спогади, нотатки, факти" (2013) та книгу "Фундація імені Івана Багряного (хроніка доброчинної діяльності в Україні та за її межами)" (2015) О. Шугай був претендентом на Шевченківську премію 2016 року[3]. Автор досліджень про В. Мисика, Бориса Тена, Б. Антоненка-Давидовича, Григора Тютюнника, А. Казки та ін. Окремі твори О. Шугая перекладено іноземними мовами. Незважаючи на тиск радянської цезури та заборони О. Шугай сприяв виданню поетичних збірок таких авторів: Леонід Череватенко "Скіфський степ" Іван Драч "Київський оберіг", Ліна Костенко "Неповторність" та ін. Ім’я цього автора відоме також завдяки його активній участі у громадському житті. Тривалий час письменник працював у апараті Київської організації Національної спілки письменників України, був відповідальним секретарем Оргкомітету Конгресу незалежних держав колишнього СРСР та I Всесвітнього форуму українців у Києві (1992 р). Працював на посаді заввідділом зовнішніх зносин Всеукраїнського товариства ім. Т. Шевченка "Просвіта", секретарем ювілейних комітетів з ушанування пам’яті діячів української літератури, культури та мистецтва. Активно співпрацює з Фундацією імені Івана Багряного. Твори
Джерела
Примітки
Електронні джерела |
|||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
