Губернія була розташована в центрі європейської частини Російської імперії. Межувала на заході з Ярославською, на півдні — з Владимирською та Нижньогородською, на сході межувала з В'ятською, на півночі та північному заході — з Вологодською губерніями.
Площа губернії становила 83 996,4 км² — у 1897 році[1], 33 647 км² — 1926 року[2].
6 березня1778 року з цих двох провінцій було створено Костромське намісництво, яке поділялось на дві області: Костромську з центром в Костромі й Унженську з центром в Унжі. У складі намісництва було 15 повітів: Буйський, Варнавинський, Ветлузький, Галицький, Кадийський, Кінешемський, Кологривський, Костромський, Луховський, Макаріївський, Нерехтський, Плесовський, Солігалицький, Чухломський та Юрьївецький.
З 19 серпня по 15 вересня 1918 року на території Уренщіни, яка перебувала в східній частині губернії, піднявся заколот проти комуністів. Після деяких зіткнень заколот був придушений.
Постановою ВЦВК від 8 жовтня 1928 року «Про районування Костромської губернії» було скасовано поділ губернії на повіти й волості та запроваджено поділ на 19 районів: Арменський, Буйський, Галицький, Заволзький, Ігодовський, Кологривський, Костромський, Красносельський, Кужбальський, Мантуровський, Межевський, Молвітинський, Нерехтський, Палкінський, Парфеньєвський, Солігалицький, Судайський, Судиславський, Чухломський.
Постановою Президії ВЦВК від 14 січня1929 року територія Костромської губернії увійшла до складу Іваново-Вознесенської області, яку у березні 1929 року було перейменовано на Івановську промислову область. У квітні 1929 року рішенням XVIII губернського з'їзду Рад Костромська губернія була перетворена на Костромський округІвановської промислової області.
Адміністративний поділ
У період з 1802 до 1918 року до складу губернії входило 12 повітів:
Герб Костроми та Костромської губернії з 1796 до 1878 рокуГерб губернії з офіційним описом, затверджений Олександром II (1878)
1-й Відновлено (підтверджено) 28 листопада 1834 року, скасовано 5 липня 1878 року
Опис гербу:
Щит, розділений на чотири частини: у першій, червленій частині срібний хрест, друга й третя частини золоті; у четвертій, зеленій частині срібний півмісяць рогами донизу
В лазуревому щиті, на срібній воді, золотий стародавній Варязький корабель, з головою та крилами орла на носовій частині, з вітрилом, прапором, на якому Імператорський орел, та із сімома гребцями. Щит увінчаний Імператорською короною й оточений золотим дубовим листям, з’єднаним Андріївською стрічкою
Національний склад губернії до завершення XIX століття відображав абсолютну перевагу російського населення (в цілому по губернії 99,6 %, у західних повітах — до 99,9 %; у Ветлузькому повіті 1,6 % становили марійці)[4].