Віленська губернія
Віленська губернія — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії з центром у місті Вільно; разом з Ковенською, Гродненською, Мінською, Могильовською і Витебською губерніями утворювала Північно-Західний край. Історія![]() ![]() Утворена в 1795 після третього поділу Речі Посполитої і приєднання до Російської імперії західнобілоруських і литовських земель. Спочатку поділялася на Браславський (згодом Новоолександрівський), Віленський, Вількомірський, Завілейський, Ковенський, Ошмянський, Росієнський, Тельшевський, Трокський, Упітський (Поневежський), Шавельський повіти. В ході адміністративно-територіальних реформ Павла I по указу від 12 грудня 1796 в 1797 об'єднана зі Слонімським намісництвом в одну Литовську губернію з губернським правлінням, яке розміщувалося в Вільнюсі. При Олександрі I Литовська губернія в 1801 розділена на Віленськую губернію (до 1840 називалася Литовсько-Віленською губернією) і Гродненську губернію (колишня губернія Слонімська). В 1843 частина території увійшла до складу знов утвореної Ковенської губернії. У складі Віленської губернії залишилися Віленський, Ошмянський, Свенцянський (Завілейський) і Трокський повіти, а також передані з Гродненської губернії Лідський і з Мінської губернії — Вілейський і Дисненський повіти. Населення![]() ЧисельністьНа 1897 рік жителів 1591200 осіб, у тому числі міського населення 198 тисяч чоловік. З них католиків 59 %, православних 26 %[1] Міське населення — 198 007 (12,4 %) Національний складЗа переписом 1897 року, по повітах Віленської губернії:[1]
Згідно з переписом Німеччини 1916 р. (під час німецької окупації) майже 60% намісництв складали поляки, 20%-литовці, близько 15-20%-євреї, решта залишилися (у тому числі не більше 1-2% росіяни). У Вільнюсі також домінували поляки, за ними йшли євреї, а литовці не перевищували 1%. Після 1918 р., та перемоги поляків у польсько-більшовицькій (польсько-радянській) війні 1920 р., Віленський край належала Польщі, польські переписи населення (перше населення Віленщини 1919 р. і наступне населення Польщі 1931 р.) показали, що в цьому регіоні панувало польське населення та Польська мова. Населення губернії, оцінене німцями та поляками в 1916 і 1919 році:
<50% - найбільша етнічна група, що становить менше половини всього населення (47,1% П) >50% - найбільша етнічна група, яка становить більше половини всього населення (54,1% П - 78% П - 51,8% Б - 53,6% Б - 80,5% П - 74,8% П - 82,4% П - 61,3% П) Перепис польського віленського воєводства 1931 р. (Лідський повіт тоді належав Новогрудському воєводству), за даними перепису в Польщі:
Лідський повіт у Новогрудському воєводстві: Поляки - 83,6%, Білоруси - 10,8%, інші - 5,6% (переважно євреї та литовці і в меншій мірі росіяни та українці). Тоді українці могли становити 0,5-2% від усього населення у всьому регіоні. Примітки
ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Віленська губернія
|
Portal di Ensiklopedia Dunia