Ліфляндська губернія
Ліфля́ндська губе́рнія — губернія Російської імперії, середня з трьох прибалтійських губерній. Розташовувалась на березі Ризької затоки Балтійського моря. Утворена 1796 року шляхом перейменування Ризького намісництва. 1918 року розділена на дві частини: північ увійшла до складу Естонії, південь — до складу Латвії. Історія1721 року за Ништадтським миром Шведська Лівонія відійшла до Російської імперії. На цій території була створена Ризька губернія, що охоплювала Лівонію (Ліфляндію) та землі скасованої Смоленської губернії. Новостворена Ризька губернія поділялася на 2 провінції:
1726 року Смоленська провінція перетворена на самостійну Смоленську губернію. Внаслідок цього Ризьку губернію переподілили на 5 провінцій: 1783 року Ризьку губернію перейменували на Ризьке намісництво. Воно поділялося на 9 повітів:
1796 року Ризьке намісництво перейменували на Ліфляндську губернію. На початку жовтня 1802 на території маєтку Каугерн сталась серія селянських заворушень, відомих як Каугернське повстання. 1893 року Дерптський повіт перейменували на Юріївський повіт. Карти
Адміністративний поділГубернія поділялася на 9 повітів:
Населення
У середньому в останні роки до 1889 року в губернії народжувалось щорічно близько 36000 осіб, вмирало близько 26000 осіб. НаціональностіНа 1895 рік.
Корінне населення складалося з латишів, естів та шведів, що жили тільки на острові Рухну. Ести жили переважно на півночі губернії в Перновському, Фелінському, Юріївському та Верроському повітах, а також на островах; латиші — в інших частинах губернії. Генерал-губернаториПримітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia