Ризька затока

Ризька затока

57°37′32″ пн. ш. 23°35′5″ сх. д.
Назва на честь	Рига
Частина від	Балтійське море[1]
Море	Балтійське море
Прибережні країни	Латвія  Естонія
Довжина	174 км
Ширина	137
Площа	18 000
Середня глибина	26 м
Максимальна глибина	67 м
Об'єм	424 км³
Вливаються	Західна Двіна, Лієлупе, Гауя, Салаца, Пярну, Аге, Светупе, Роя
Солоність	4,5 ‰
Острови	Рухну, Сааремаа, Кіхну
Міста та поселення	Рига, Юрмала, Пярну, Курессааре
ідентифікатори і посилання
P3006/ідентифікатор Marine Regions Geographic	2409
GeoNames	453746
Ризька затока Ризька затока (Європа)
Ризька затока у Вікісховищі

Ри́зька затока (латис. Rīgas līcis, ест. Liivi laht) — затока на сході Балтійського моря між Латвією і Естонією.

Від відкритого Балтійського моря його відокремлюють півострів Курземе та Моонзундський архіпелаг.

Географія

Частково відокремлена від решти моря естонським островом Сааремаа. Провідне сполучення з Балтійським морем — Ірбенська протока.

• Площа: 16 300 км²
• Найбільша довжина: 174 км
• Найбільша ширина: 137 км
• Найбільша глибина: 67 м

Солоність води

У Ризькій затоці солоність навіть нижча, ніж у Балтійському морі, через малу глибину та інтенсивний приплив прісної води. Солоність зазвичай становить близько 5 проміле на поверхні і близько 6 проміле на дні. Навесні в південній частині Ризької затоки солоність низька - лише близько 3 проміле на поверхні ― через надходження паводкових вод з річок Даугава, Лієлупе і Гауя; в Пярнуській затоці солоність також не перевищує 4 проміле, в той час як в центральній частині затоки вона перевищує 6 проміле на дні.

Влітку солоність вирівнюється на поверхні затоки. У серпні, коли відбувається різкий стрибок температури, солоність двох водних мас дещо відрізняється. Градієнт солоності поступово знижується з градієнтом температури. Восени сильні шторми збільшують обмін води через протоку Ірбе, і з Балтійського моря надходить більше солоної води, інтенсивно перемішуючи водні маси як по вертикалі, так і по горизонталі, завдяки чому температура і солоність стають досить рівномірними по всій глибині затоки.

Топоніми Ризької затоки

Пляж в Латвії, Ризька затока

Міста

• Юрмала
• Пярну
• Рига

Острови

• Рухну
• Сааремаа
• Кіхну

Протоки що з'єднують з Балтійським морем

• Ірбенська протока
• Сур-Вяйн
• Вяйке-Вяйн
• Муху (Моонзунд)
• Соела-Вяйн

Річки

• Західна Двіна (Даугава)
• Лієлупе
• Гауя
• Салаца
• Пярну

Назви на старих картах

• Карта Lucas Janszoon Waghenaer 1583 року — Magno Ruijne [Архівовано 23 липня 2017 у Wayback Machine.]
• Карта Lucas Janszoon Waghenaer 1588 року — Rugshe bottom [Архівовано 20 грудня 2017 у Wayback Machine.]
• Карта Gerard De Jode 1593 року — Wijen dōnes [Архівовано 20 березня 2017 у Wayback Machine.]
• Карта Pierre Mortier 1710 року — Clylipenus sinus [Архівовано 20 березня 2017 у Wayback Machine.]

Примітки

1. 1(c) // Limits of Oceans and Seas, Limits of the Oceans and Seas // Nature / M. Skipper — 3 — IHO, 1953. — Vol. 172, Iss. 4376. — P. 484–484. — ISSN 1476-4687; 0028-0836 — doi:10.1038/41586.1476-4687
   d:Track:Q233611d:Track:Q35541239d:Track:Q180445d:Track:Q52661223

Посилання

• Gulf of Riga (Baltic Sea) [Архівовано 7 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Britannica Online Encyclopedia
• Ризька затока // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
• Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018—2025. — ISBN 978-617-7238-39-2.