|
Ковенська губернія
Ко́венська губе́рнія — одна з північно-західних губерній Російської імперії. Центр — місто Ковно (нині Каунас). На сьогодні майже вся територія у складі Литви, невеликі частини — у складі Білорусі (з селищем Відзи) та Латвії. Утворена згідно з указом імператора Миколи I від от 18 грудня (30 грудня) 1842 року[1] і сформована 1 липня 1843 року з 7 північних повітів Віленської губернії. Після третього поділу Речі Посполитої, воєводства Віленське і Трокське із Жмуйдськими землями, по Маніфесту імператриці Катерини ІІ, 14 грудня 1795 р[2]. були приєднані до Російської імперії, з яких було сформовано Віленську та Слонимську губернії, що в свою чергу, 12 грудня 1796 р[3]. були об'єднані в одну — Литовську губернію. 9 вересня 1801р[3]. поділені на дві губернії — Литовсько-Віленську і Литовсько-Гродненську. Сім повітів, що були відділені від Литовсько-Віленської губ. утворили нову — Ковенську губернію. Географічне положенняКовенська губернія займала західний кут колишнього Великого князівства Литовського між 56 ° 25-54 ° 49 північної широти і 38 ° 46'-45 °1' східної довготи[4]; межувала з півночі та сходу з Курляндською губернією, з півдня з Віленською і Сувальською губерніями (від останньої відділяється річкою Німан) і з заходу з Німеччиною і Гробінськім повітом Курляндської губернії[5].  Сухопутний кордон Ковенської губернії з Німеччиною починалася від впадання в річку Німан річки Свентах (Швентойі), в 135 км (127 верстах) нижче містечка Юрбурга (Юрбаркас), Від містечка Юрбурга до містечка Полангена (Паланга) йде так звана прикордонна дорога через містечка Таурогген (Таураге), Владиславов (Кудіркос-Науместіс), Швекшні (Швекшняй), Горжди (Гаргждай) і Кретинга[6]. Ковенська губернія належала до числа найменших губерній в Російській імперії. Вона займала понад 40641,36 км ² (35711,9 кв. верст). Найбільша відстань в довжину 373 км (350 верст), в ширину 181 км (170 верст). До складу губернії входила майже вся територія колишнього Жмудського староства Великого Князівства Литовського, а також частини Трокського і Віленського воєводств Речі Посполитої[3]. Географічне положення Ковенської губернії мало, насамперед, торговельне та військово-стратегічне значення. Прикладом цьому є більшість історичних подій XVIII-XIX століття. Землі Ковенської губ. у військових конфліктах із Західними державами служили для розміщення або проходу частин російської армії, для оборони та зустрічі ворожої армії. Будування Ковенського та Таурогенського шосе, примножило значення губернії для Російської імперії[7]. Адміністративний поділКовенська губ. ділиться на сім повітів: Ковенський, Россієнський, Тельшевський, Шавельський, Поневезький, Вількомирський та Новоолександрівський та двох заштатних міст — Відзи, Шадов. Кожен повіт ділиться на 4 або 5 станів, в залежності від географічного положення меж повіту. Кожен стан в свою чергу ділиться на парафії або приходи[8]. На 1860 рік — 1 губернське місто, 6 повітових, 2 заштатних 151 — містечко, 209 — селищ, 998 — невеликих поселень(сєльцо) 8075 сіл, 5157 — хуторів, 333 — дворянських околиць і слобод Загальна кількість — 14, 932[9]. .jpg)
НаселенняЛитвини — відносяться до корінного населення Ковенської губ. Складали нижні класи суспільства в губернії та в основному займалися землеробством. Євреї — у переважній більшості джерел по відомостях Ковенської губ., характеризуються як «самое вредное народонаселеніе для края»[10]. В жителі міст та містечок. Уся торгівля та промисловість знаходилась під їх контролем. «Еврей, повѣренный пана, лестъю и хитростъю копает ему яму; в мѣстечкѣ, онъ водкой и бубликами выманивает послѣднее достояніе у распутнаго или простодушнаго поселянила; в деревнѣ, тот же еврей записывает счеты двойнымъ мѣломъ и во время жатвы собирает долги ещё вдвое»[3]. Також євреї займались «контрабандою». Поляки — половина з них належали до дворян Ковенської губ., які в свою чергу ділились на два розряди — вищий клас багатих і заможних поляків, та клас дворянства, що відноситься до другого розряду, цей розряд польського дворянства займав посади економів, управителів, камердинерів у поміщиків. Російські православні та старообрядці — лише невелика кількість даного населення проживала в містах і містечках, більшість поселялась в маленьких селах та хуторах. Відносяться до найбіднішого прошарку населення губернії. Працювали на поміщиків або наймались до євреїв. Не рідко вели розбійницький спосіб життя, за що їх в народі називали кацапами[11]. Німці — переважна більшість вихідці з Пруссії, жили в містах та містечках Ковенської губ. Відносилися до ремісничого класу населення, рідко займались землеробством. Сповідували лютеранство. 
ПромисловістьНаселення Ковенської губ. переважно займається землеробством, причиною цьому є надзвичайно родюча земля[12]. Основну галузь промисловості займає хліборобство, яке не лише задовольняє потреби жителів губернії, а й імпортується в сусідні країни. У великій кількості вирощується льон та конопля. Тваринництво розвинене частково, в окремих повітах займаються вівчарством. Кожен поміщик і заможній селянин мав у своєму дворі фруктовий сад. Бджільництво — у зв'язку із вирубкою лісових масивів, у 19 ст. втратило свою популярність. Порівняно із 18 ст. бджолярі Ковенської губ. отримували меду достатнього лише для власного вжитку. Рибальство теж мало розвинуте і забезпечувало лише власні потреби. Риба в основному завозиться євреями із Курляндії. Кількість заводів та фабрик
ТоргівляВся торгівля Ковенської губ. належить євреям, які закуповують майже увесь надлишок урожаю та інші землеробські вироби, везуть його до Риги, Пруссії, звідти ж привозять потрібний товар для жителів губернії та продають його у власних лавках, корчмах. Відповідно уся транзитна торгівля теж відбувається за участі євреїв. Внутрішня торгівляВідбувалася на торгах та ярмарках. Найбільші ярмарки проходили в містах Кейданах, Шидлові, Кальварії, Шатах, Янишках та в заштатному місті Шадові. Туди приїжджали купці з Литви та Малоросії, Вільно, Динабурга, Мітави, кожна із них тривала майже тиждень. В інших містечках ярмарки відбувались раз на рік, та раз на тиждень проводились торги. Зовнішня торгівляОсновним імпортним товаром із Ковенської губ були — хліб, льон, шкіра тварин, дерев'яний посуд. Більшість товару вивозили до Риги. Додому ж закуповували сіль, залізні інструменти, тканину, та ін. ОсвітаПо даним Центрального Статистичного Комітету Російської імперії навчальних закладів на 1847 рік в Ковенській губ. нараховувалось: гімназій — 1; повітових та парафіяльних училищ — 18, у яких навчалось до 1700 осіб; приватних парафіяльних училищ — 33, у яких навчалось до 800 осіб; приватних жіночих пансіонів — 10, у яких навчалось до 250 осіб[13]. На 1856 рік[14], в Ковенській губ. нараховувалось 320 навчальних закладів, у яких навчалось 4868 осіб, тобто із двохсот осіб лише одна отримувала освіту.
На 1911 рік Ковенська губ. по відсотку населення, що навчалось займала останнє місце з усіх губерній Віленського навчального округу. Серед повітів Ковенської губ. найвищий показник мав Новоолександрівський повіт[3]. Релігія.jpg) У Ковенській губернії найпоширенішими віросповіданнями були — католицизм, православ'я, лютеранство, юдаїзм, протестантизм та караїмізм[15]. На 1847 рік у Ковенській губернії нараховувалось церков: кам'яних — 72; дерев'яних — 190; монастирів — 22; каплиць — 78[16].
Примітки
Джерела Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ковенська губернія
ПосиланняДоля шляхтича з Ковенської губернії Вінсента Щенсновича (1861-?)
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
