Дьюла Круді

Дьюла Круді
угор. Krúdy Gyula
Народився	21 жовтня 1878(1878-10-21) Ніредьгаза
Помер	12 травня 1933(1933-05-12) (54 роки) Будапешт ·хвороба
Поховання	Керепеші
Країна	Угорщина
Національність	Угорщина
Діяльність	письменник, журналіст
Знання мов	угорська[1]
Заклад	Nyugat^d
Роки активності	з 1897
Діти	Zsuzsa Krúdy^d
IMDb	ID 0473198
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

|Фото=

Круді Дюла (угор. Krúdy Gyula; *21 жовтня 1878, Ніредьгаза — †12 травня 1933, Будапешт) — угорський письменник і журналіст.

Біографія

Походив з родини адвоката. Всупереч планам батька зайнявся журналістикою, за що був позбавлений спадщини. Працював в Дебрецені і Ораді, потім перебрався в Будапешт.

Першу книгу новел випустив в 1897 році. Одружився з учителькою й письменницею Беллою Шпіглер (літературний псевдонім — Сатанелла). Деякий час входив до редакції відомого журналу Nyugat («Захід»). Цикл його новел, що склали книгу «Пригоди Синдбада» (угор. Szindbád ifjúsága és utazásai, 1911) та інші, роман «Соняшник» (угор. Napraforgó, 1918) мали значний успіх.

Дьюла Круді багато пив, був пристрасним гравцем, через що його шлюб розпався. До 1930-х років здоров'я письменника сильно похитнулося, коло читачів зменшилося. Цього не змінила навіть престижна премія Баумгартена, присуджену прозаїку в 1930 році.

Творчість

Значне місце в творчості Круді посідають теми розпаду старого дворянського укладу (збірка новел «Сумні казки веселої людини», 1900), героїчної боротьби угорського народу за визволення (збірка оповідань «Герої мрій», 1906) і краси рідного краю (збірки нарисів і статей «Будапештські прогулянки», 1908; «Угорські краї», 1919). У романах «Юність Синдбада» (1911) і «Подорож Синдбада» (1912) створив образ благородного лицаря.

Успіх принесли романи «Червона поштова карета» (1914) і його продовження «Осінні біги» (1917), в яких ліричне самовираження органічно поєднується з реалістичними картинами життя провінційного містечок і околиць Будапешта. У 20—30-х роках виробив власний реалістичний стиль (романи «Семеро сов», 1922; «Три королі», 1926—1930).

Його визначальними рисами є переплетення часових площин, фантазії і реальності. Роман «За моєї покійної юності» (1930), який відтворює атмосферу часу, побудований на безсюжетності, передачі настроїв, душевного стану персонажів. У творах Дьюла Круді переломлюється імпресіонізм, пізня романтика й новітні художні пошуки.

Автор книги нарисів про Руську Країну (Закарпаття) — «Полонинська трембіта».

Окремі твори Дьюла Круді переклали Ю. Качій, І. Щербина.

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563

Література

• Кланицан Т., Саудер Й., Сабольчи М. Краткая история венгерской литературы XI—XX века. Будапешт, 1962;
• Цине М. Дьюла Круди. В кн.: Писатели Венгрии. М., 1989;
• Мегела І. П. Роман Дюли Круді «За моєї покійної юності». (Час і ситуація). «Слово і час», 1991, № 2.