Тібор Мерай

Тібор Мерай
угор. Méray Tibor
Народився6 квітня 1924(1924-04-06)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Будапешт, Угорське королівство
Помер12 листопада 2020(2020-11-12)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих (96 років)
Будапешт, Угорське королівство
Країна Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьжурналіст, письменник
Alma materБудапештський університет (1946)[3] Редагувати інформацію у Вікіданих і Католицький університет Петера Пазманя Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівугорська
ЧленствоDigital Literary Academyd Редагувати інформацію у Вікіданих, Спілка угорських письменниківd Редагувати інформацію у Вікіданих і Спілка журналістів Угорщиниd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Тібор Мерай у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Тібор Мерай (угор. Méray Tibor, нар. 6 квітня 1924, Будапешт, Угорське королівство — 12 листопада 2020) — угорський журналіст, письменник.

Біографія

Закінчив Будапештський університет за фахом «угорська і латинська література».

Працював в газеті «Сабад неп» ( Szabad Nép) — органі комуністичної партії, завідував відділом культури, згодом став членом редколегії. Протягом півтора року був військовим кореспондентом «Сабад неп» на Корейській війні.

У 1953—1954 роки Тібор Мірай — секретар парторганізації Спілки угорських письменників (СУП), з 1954 року — секретар цієї творчої організації. Після подій 1953 року — прихильник Імре Надя, внаслідок чого в 1955 році був позбавлений посади і в газеті, і в СУП. Після Угорської революції 1956 року, Мірай разом з родиною емігрував до Федеративної Народної Республіки Югославія. З 1957 року жив у Французька республіка.

Протягом 27 років редагував угорську газету «Іродалмі уйшаг» (Irodalmi Újság ), що видавалася за кордоном і була заборонена режимом Кадара. Був першим секретарем ПЕН-клубу письменників у вигнанні і головою Угорської ліги захисту прав людини.

У 1989 році, після 33 років еміграції, Тібор Мірай повернувся у Будапешт, щоб брати участь в урочистому перепоховання праху Імре Надя, і на прохання родини покійного виголосив промову над його могилою.

Примітки

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Méray Tibor emlékére
  3. ↑ Lexikon der Goldmann-Taschenbücher / Hrsg.: W. Goldmann — 1963. — Vol. 1000. — S. 208.

Посилання