Четверта французька республіка
Четверта французька республіка (фр. Quatrième République française), офіційна назва — Францу́зька Респу́бліка (фр. République française, МФА: ⓘ) — період французької історії з 1946 по 1958. Конституція була прийнята 13 жовтня 1946 року обраними у тому ж році Установчими зборами, близька до Конституції Третьої республіки, яка характеризувалася наявністю парламентського ладу, слабкою владою президента республіки. Ознаки періодуПеріод ознаменований розпадом французької колоніальної імперії, війнами в Індокитаї, потім у Північній Африці. Франція стала однією із засновниць ООН, вступила в НАТО, в європейські структури, що народжувалися на зразок Союзу вугілля і сталі. У внутрішній політиці — період сильної нестабільності після війни, посилення впливу комуністів (початок періоду) і вкрай правих (кінець періоду). Початок економічного зростання («Славне тридцятиріччя») супроводжувалося неконтрольованою інфляцією. Часто мінялися так звані «примарні уряди» (зазвичай по 2-3 відставки прем'єр-міністрів на рік). Криза республіки і реформа де ГолляУ 1958 році на хвилі алжирської кризи до влади прийшов Шарль де Голль, який провів на посаді прем'єр-міністра конституційну реформу, згідно з якою встановлювалася президентська республіка. У жовтні 1958 року нова конституція була ухвалена на референдумі, і в листопаді чинний президент Коті підписав її. Цим завершилася історія Четвертої республіки і почалася П'ята республіка; в грудні того ж року де Голль був обраний президентом. ПерсоналіїПрезидентами республіки були Венсан Оріоль (1947–1954) і Рене Коті (1954–1959). Інші помітні політичні фігури: прем'єр-міністри Рене Плевен (двічі), Гі Молле (1956–1957); Антуан Піне, Робер Шуман, П'єр Пфлімлен. Список прем'єр-міністрів
Нотатки
Література
Посилання
|