Суассонська область

Суассонська область 457 – 486 Територія Суассонської області після падіння Західної римської імперії Столиця Новідун Мова(и) латинська Релігія Політеїзм, Християнство Військовий магістр  - 457 — 464 Егідій  - 464 — 486 Сіагрій Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Суассонська область

Суассонська область — автономія в складі Західної Римської імперії в Північній Галлії, пізніше самостійне державне утворення, відоме під назвою Королівство Сіагрія.[1]

Історія

Утворення автономії та правління Егідія

Область Суассон виникла за правління імператора Західної Римської імперії Майоріана. Намагаючись втримати залишки римських володінь в Галлії, Майоріан призначив військовим магістром досвідченого полководця Егідія, наділивши його широкою владою над провінцією. Майоріан та Егідій відновили римське правління на більшості території Галлії, але зі смертю імператора в 461 році становище римлян у центрі та на півдні погіршилося. Ці провінції були приєднані вестготами і бургундцями в 462—477 роках, що спричинило ізоляцію римських територій в Суассоні[2].

Залишившись без підтримки імперії, Егідій заручився підтримкою франків та аланів, дозволивши їм оселитися на сході та півдні автономії. В союзі з королем салічних франків Хільдеріком І римляни розбили вестготів під Орлеаном в 464 році.

Взимку 464 року в розпал війни з саксами Егідій помер у таборі на Соммі за нецілком зрозумілих обставин під час епідемії чуми, існує думка, що він був отруєний. Після його смерті командування римськими військами у Північній Галлії і влада над Суассонською областю перейшли до коміта Павла, а після смерті останнього її успадкував син Егідія Сіагрій[3].

Правління Сіагрія та захоплення області франками

Королівство Сіагрія у складі Західної Римської імперії (окрема область синього кольору на північному заході)

З початком правління Сіагрія Суассон почав вести окрему від Західної Римської імперії політику. Племенам франків і аланів було дозволено оселитися в землях на кордонах області в обмін на їхню лояльність та допомогу у війні з германськими королівствами. Хоча Сіагрій все ще носив титул військового магістра, германці називали його «королем римлян», а Суассон, відповідно, «Королівством римлян»[4].

В 476 році Суассон відмовився визнати владу Одоакра, що усунув останнього імператора Західної Римської імперії, а Сіагрій відправив посланців до Східної Римської Імперії, щоб отримати їхню підтримку та визнання його наступним імператором. Однак, Флавій Зенон підтримав законність влади Одоакра.

В 481 році помер король франків Хільдерік І, а новим королем став його син Хлодвіг, що розпочав війну проти області та після тривалих бойових дій, розгромив Сіагрія в битві при Суассоні в 486 році. Сіагрій зумів втекти, але скоро був схоплений вестготами та виданий франкам, які стратили його в 487 році. Таким чином, Суассон втратив свою незалежність та став частиною королівства франків, а пізніше Нейстрії.

Див. також

• Мавро-римське царство — держава в Північній Африці, що утворилася з іншого уламку Західної Римської імперії.

Примітки

1. Юрій Маєвич. Еволюція військової, політичної та соціальної думки франків. Львівський медієвістичний клуб (lvivmedievalclub.wordpress.com) (укр.). Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 23 квітня 2021. [Архівовано 2021-04-23 у Wayback Machine.]
2. Penny., MacGeorge, (2002). Late Roman warlords. Oxford: Oxford University Press. ISBN 0199252440. OCLC 50334028.
3. Carrol, A. (29 липня 2009). In Pursuit of the People. Political Culture in France, 1934-1939. French History. Т. 23, № 3. с. 415—416. doi:10.1093/fh/crp066. ISSN 0269-1191. Процитовано 14 жовтня 2018.
4. Carrol, A. (29 липня 2009). In Pursuit of the People. Political Culture in France, 1934-1939. French History. Т. 23, № 3. с. 415—416. doi:10.1093/fh/crp066. ISSN 0269-1191. Процитовано 19 жовтня 2018.