Після війни поетеса увійшла до літературної групи часопису «Köznevelés»[5] («Новомісяччя»; Магда Сабо, Геза Отлик та інші). Також Агнеш Немеш Надь товаришувала з Яношем Пілінським. У 1946 році Агнеш Немеш Надь видав свій перший том поезії «Kettős világban» (У подвійному світі). У 1948 році їй було присуджено премію Баумгартен.
Після 1948 року, коли часопис було закрито владою[6] (відновлений випуск лише в 1986 році), протягом десяти років Немеш Надь могла публікувати тільки переклади, працювала в педагогічному журналі, викладала літературу в школі[5][6].
У 1944—1958 роках Агнеш Немеш Надь була одружена з літературним критиком і Праведником народів світу Балажем Ленделом.
Спадщина поетеси невелика, але надзвичайно вагома. Агнеш Немеш Надь була ушанована найбільших національних премій Угорщини — Ференца Баумгартена (1946), Аттіли Йожефа (1969), Лайоша Кошута (1983). Її вірші та есеїстика перекладені англійською, німецькою, французькою, іспанською, італійською та іншими мовами.