Гинек із Балиців і Ґорениців

Гинек із Балиців, Ґорениців, Заґужан
пол. Hynek z Balic, Gorenic, Zagórzan
Гинек із Балиців, Ґорениців, Заґужан
Родовий герб Топор
Сандомирський хорунжий
серпень 1444 — 10 листопада 1444
Монарх: Владислав III Варненчик
Попередник: Міколай Слонка
Наступник: Міколай із Мокрського та Пацанова
Надвірний маршалок
вересень 1444 — 10 листопада 1444
Монарх: Владислав III Варненчик
Попередник: Міколай Закшовський
Наступник: Ян Лянцкоронський із Бжезя
 
Смерть: 10 листопада 1444
Варна, Болгарія
Країна:  Королівство Польське
Батько: Міколай із Заґужан, Ґорениців
Шлюб: Катажина
Діти: Рафал, Ян, Міколай, Гинек, Пйотр, Офка

Гинек із Балиців, Ґорениців, Заґужан гербу Топор (пом. 10 листопада 1444, Варна) — державний діяч Королівства Польського, хорунжий сандомирський (серпень—листопад 1444), надвірний маршалок (вересень—листопад 1444).

Життєпис

Гинек або Гінча (від Генріх) народився наприкінці XIV століття, був сином краківського бурґграфа і гродського судді Міколая з Заґужан, Ґорениців[1][2]. Мав брата Яна[3] — охмістра й стольника королеви Софії Гольшанської, каштеляна завихостського, старосту бецького[4].

Гинек із Ґорениців у 1419—1421 роках від імені старости краківського Міколая з Міхалова[pl] був бурґграфом замку Тенчин[5]. Він був першим війтом сусідньої до Ґорениців Нової Ґури після її міської локації 1421 року[6].

Протягом 1440—1444 перебував в Угорщині як лицар-ад'ютант короля Владислава III, у документах за цей час він постійно називається королівським придворним. У переддень походу на Варну отримав номінацію на уряд хорунжого сандомирського, згадується на посаді в серпні[7]. Також, у вересні згадується як маршалок надвірний. Очевидно, виконував обов'язки маршалка за неприсутності біля короля маршалка коронного Міколая Лянцкоронського з Бжезя[8]. Обидві посади обіймав до кінця життя.

Загинув під час битви під Варною 10 листопада 1444 року[9].

Маєтності

1402 року відбувся поділ маєтностей між батьком Міколаєм та синами Яном і Гинеком. Синам дісталися Ґорениці й Остренжниця в Краківській землі та Заґужани, Жеґоцин і Хінкув у Сандомирській землі[3].

Протягом 1419—1421 років Гинек був опікуном малолітніх синів померлого каштеляна войніцького Анджея з Тенчина[pl], зокрема, управляв їхніми Тенчинськими маєтками[10].

1440 року король записав Гинеку з Балиців 200 гривень на селі Велика Весь у старостві Ойцувському[11].

Сім'я

Гинек близько 1428 року одружився із Катажиною, цього ж року він призначив їй з титулу віно на половині всіх своїх маєтностей. Мали щонайменше 6 дітей:

Примітки

  1. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Janusz Kurtyka [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 320.
  2. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 5: Burgrabowie zamku krakowskiego XIII—XV wieku: spisy, oraz uzupełnienia do zeszytów 1-4 / oprac. Waldemar Bukowski; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1999, s. 69.
  3. ↑ а б в Gorenice. Słownik historyczno-geograficzny ziem Polskich w Średniowieczu. Edycja elektroniczna.
  4. ↑ а б Adam Boniecki, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, T. 7: Grabowscy — Hulkiewiczowie, Warszawa, Skład główny Gebethnera i Wolffa, 1904, s. 281.
  5. ↑ Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 103, 293, 420.
  6. ↑ Artur Karpacz, Gorenice, [w:] "Sakralne Dziedzictwo Małopolski", 2024.
  7. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Janusz Kurtyka [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 169.
  8. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 85.
  9. ↑ Anna Strzelecka, Hincza z Balic (1. poł. XV w.), [w:] Polski słownik biograficzny, T.9, Gross Adolf — Horoch Kalikst, Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961, s. 521.
  10. ↑ Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 289—290.
  11. ↑ Balice. Słownik historyczno-geograficzny ziem Polskich w Średniowieczu. Edycja elektroniczna.
  12. ↑ Minoga. Słownik historyczno-geograficzny ziem Polskich w Średniowieczu. Edycja elektroniczna.

Джерела

  • Anna Strzelecka, Hincza z Balic (1. poł. XV w.), [w:] Polski słownik biograficzny, T.9, Gross Adolf — Horoch Kalikst, Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961, s. 521.