Станіслав Мацейовський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мацейовський.
Станіслав Мацейовський
пол. Stanisław Maciejowski
Станіслав Мацейовський
Родовий герб Цьолек
Писар земський сандомирський
1536 — 1543
Монарх: Сигізмунд I Старий
Попередник: Павел Колачовський
Наступник: Павел Оссовський[pl]
Каштелян жарновський
19 січня 1543 — 25 грудня 1543
Попередник: Ахацій Йордан із Заклічина[pl]
Наступник: Станіслав Збонський
Каштелян радомський
1544 — 19 вересня 1545
Попередник: Павел Дунін-Вольський
Наступник: Бернард Мацейовський
Каштелян люблінський
19 вересня 1545 — 27 липня 1550
Монарх: Сигізмунд I Старий, Сигізмунд II Август
Попередник: Анджей Тенчинський[pl]
Наступник: Бернард Мацейовський
Каштелян войніцький
27 липня 1550 — 14 вересня 1553
Монарх: Сигізмунд II Август
Попередник: Ян Спитек Тарновський[pl]
Наступник: Міколай Мишковський
Надвірний маршалок
1553 — 1563
Попередник: Ян Ґабрієль Тенчинський
Наступник: Станіслав Вольський
Каштелян сандомирський
14 листопада 1553 — 1563
Попередник: Пйотр Зборовський[pl]
Наступник: Станіслав Мишковський[pl]
 
Народження: 1500
Смерть: не раніше 16 січня 1563 і не пізніше 14 квітня 1563
Країна: Королівство Польське
Рід: Мацейовські гербу Цьолек
Батько: Бернард Мацейовський[d]
Мати: Ядвіґа з Подлодовських
Шлюб: Анною зі Стоянців Чурилівна
Діти: Катажина[pl], Каспер, Станіслав, Уршуля

Станіслав Мацейовський, Мацєйовський гербу Цьолек (нар. 1500 — пом. 1563) — державний діяч Королівства Польського; придворний королівський, стольник королеви (1535, 1538), писар гродський і земський сандомирський (1536—1543), каштелян жарновський (1543), радомський (1544—1545), люблінський (1545—1550), войніцький (1550—1553), сандомирський (1553—1563); надвірний маршалок (1553—1563); староста завіхостський (1543—1563), любомльський (1549—1563).

Життєпис

Станіслав народився 1500 року в сім'ї каштеляна чеховського та люблінського Бернарда Мацейовського та Ядвіґи з Подлодовських. Мав 2 братів — Самуеля та Бернарда й сестру Уршулю[1].

Свою кар'єру Станіслав Мацейовський розпочав, очевидно, при дворі — спочатку 1529 року як королівський придворний[2], пізніше був стольником королеви Бони Сфорци (1535[3], 1538[2]). Також, він працював у Сандомирі в місцевих судах. Спочатку, ймовірно, був гродським писарем[3], 3 7 квітня 1536 року став земським писарем сандомирським[4]. 1541 року їздив як королівський посол до імператора Карла V Габсбурга[3].

19 січня 1543 року був призначений на посаду каштеляна жарновського[5]. Цього ж року, після смерті батька, одідичив після нього староство завихостське[3]. На початку наступного року обійняв посаду каштеляна радомського[6]. 19 вересня 1545 року король номінував Мацейовського на посаду каштеляна люблінського[7].

Після смерті короля Сигізмунда I, молодий король Сигізмунд II Август 1548 року призначив Мацейовського охмістром двору королеви Барбари Радзивілл[8]. Станіслав перебував із королевою у Вільні до її смерті 1551 року. Після цього знову був королівським придворним, отримав за службу королеві в пожиттєве безоплатне користування староство любомльське (місто Любомль і 16 сіл), яке приносило близько 4000 флоринів річного доходу[9].

27 липня 1550 року Станіслав Мацейовський був номінований на посаду каштеляна войніцького[10]. 1553 року король призначив Станіслава Мацейовського маршалком надвірним коронним[11]. 15 вересня цього ж року він став також каштеляном сандомирським[12]. Обидві посади він обіймав до кінця життя.

Після смерті брата Бернарда 1551 року, Станіслав Мацейовський став опікуном його сина — майбутнього кардинала Бернарда Мацейовського. Останній жив у будинку дядька, здобув там виховання та початкову освіту[13]. У своїй резиденції в Кракові надвірний маршалок створив двірцеву школу, в якій навчалися його сини та родичі, зокрема, племінник Бернард, і діти з оточення двору, наприклад Марцін Лешьновольський[pl]. Учителями в школі були Бенедикт Гербест і Ян Миліус[pl][14].

1555 року Сейм постановив, що Станіслав Мацейовський повинен очолити посольство до Риму, котре мало повідомити папу Павла IV про існуючі в Польщі релігійні труднощі, й подало б йому пропозиції щодо виходу з цієї ситуації (пропонувалося: впровадити польську мову до літургії; допустити приймання євхаристії «із келихом» — хлібом і вином; надати можливість шлюбу для священників)[15] і, крім загального собору, скликання національного синоду[16]. 1556 року за дорученням короля він виїхав разом із невеликим почтом, що супроводжував королеву Бону до Венеції, а далі вирушив до Риму на зустріч із понтифіком.

Імовірно, 1563 року Станіслав Мацейовський знову їздив із посольством до папи з послухом. Цього ж року був відправлений із військом до Литви проти Московського царства[17], тоді ж і помер[3].

Маєтності

Станіслав Мацейовський був дідичем Мацейовиців, Рознішева, Нєджьвядів[3], також отримав від батька Ратошин, Жидівське й половину Ходля[18]. Продав 1538 року Бруд біля Радома, разом із братом Самуелем поступилися селами Бєлави та Міроніци двоюрідному братові Міколаєві, отримав 1550 року Порембу та Вєжбє в Краківському повіті, 1553 року Віняри та Віняркі в Сандомирському повіті[3]. 1558 року отримав маєтки Олеськ й Мозур (тепер — Мосир)[17].

1537 року польський король Сиґізмунд I Старий подарував Станіславові Мацейовському село Лукове в Холмській землі. Ця звістка є першою згадкою про волинське містечко Луків[19]. 1557 року Мацейовський звернувся до короля Сигізмунда II Августа з проханням заснувати на землях Лукова місто і назвати його Мацейовим. Король дав дозвіл на перейменування Лукова на Мацеїв, надав йому статус міста та маґдебурзьке право, можливість проводити ярмарки й збудувати замок[20]. У Люстрації 1564—1565 років у Любомльському старостві згадується новостворене місто Мацеїв, а також, засноване Мацейовським неподалік від нього село Зачернече (тепер — Зачернеччя)[21]. У Мацейові сандомирський каштелян фундував замок і костел[22].

Станіслав Мацейовський отримував зі своїх маєтностей Рознішев, Поремба, Віняри, Луків, Подчай, Олеськ, Мозур і Любомльського та Завихостського староств сукупний дохід 6808 злотих, чистий річний дохід (після сплати податків і зборів) 4538 злотих[23].

Сім'я

Станіслав Мацейовський близько 1547 року[24] одружився з Анною зі Стоянців Чурилівною гербу Корчак, доньці Міколая Чурила, краківського бурґграфа, дідичкою Максимовичів, Лановичів і Піляшковиців у Перемишльській землі й Романова у Львівській землі[3]. Подружжя мало 4 дітей:

У культурі

Станіслав Мацейовський є одним із дійових осіб ренесансного твору "Польський придворний"[pl] (1566) Лукаша Ґурніцького. У творі він, зокрема описується так:

..хоча його освіченість була досить великою, як і показує його творчість (вірші), проте він був відомий не стільки цим, скільки своєю чеснотою, людяністю, добротою та своїми мудрими судженнями при пораді; він нікому поганого не замишляв, нікому зла не робив, не було в ньому жадоби здобуття ні багатства, ні титулів, не було в ньому заздрості, не було в ньому огидної моралі, але було те, що ця людина не могла намилуватися свободою

[27]

Примітки

  1. ↑ Adam Boniecki, Herbarz polski, Warszawa 1913, tom XVI, str. 218 i 222; tom XIV, str. 211
  2. ↑ а б Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 2: Urzędnicy województwa krakowskiego XVI—XVIII wieku: spisy / oprac. Stanisław Cynarski i Alicja Falniowska-Gradowska, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 241.
  3. ↑ а б в г д е ж и Herbarz polski. T. 16: Łopuszańscy — Madalińscy / ułożyli Adam Boniecki i Artur Reiski, Warszawa, Skład główny Gebethner i Wolff, 1913, s. 220.
  4. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 3: Urzędnicy województwa sandomierskiego XVI—XVIII wieku: spisy / oprac. Krzysztof Chłapowski i Alicja Falniowska-Gradowska, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1993, s. 99.
  5. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 3: Urzędnicy województwa sandomierskiego XVI—XVIII wieku: spisy / oprac. Krzysztof Chłapowski i Alicja Falniowska-Gradowska, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1993, s. 165.
  6. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 3: Urzędnicy województwa sandomierskiego XVI—XVIII wieku: spisy / oprac. Krzysztof Chłapowski i Alicja Falniowska-Gradowska, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1993, s. 70.
  7. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 4: Urzędnicy województwa lubelskiego XVI—XVIII wieku: spisy / oprac. Witold Kłaczewski i Wacław Urban, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1991, s. 23.
  8. ↑ Agnieszka Marchwińska, Pogrzeb Barbary Radziwiłłówny i odprawa jej królewskiego dworu (1551), [w:] Studia Waweliana Tom XIII, 2007, s. 105.
  9. ↑ Agnieszka Marchwińska, Pogrzeb Barbary Radziwiłłówny i odprawa jej królewskiego dworu (1551), [w:] Studia Waweliana Tom XIII, 2007, s. 108.
  10. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 2: Urzędnicy województwa krakowskiego XVI—XVIII wieku: spisy / oprac. Stanisław Cynarski i Alicja Falniowska-Gradowska, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 131.
  11. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 87.
  12. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 3: Urzędnicy województwa sandomierskiego XVI—XVIII wieku: spisy / oprac. Krzysztof Chłapowski i Alicja Falniowska-Gradowska, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1993, s. 91.
  13. ↑ Krzysztof Rafał Prokop, Bernard Maciejowski (1587—1600), [w:] Sylwetki biskupów łuckich, Biały Dunajec — Ostróg, «Wołanie z Wołynia», 2001, s. 54.
  14. ↑ Piotr Guzowski, Bernard Maciejowski i Mikołaj Zebrzydowski biografie (prawie) równoległe, [w:] Władza i prestiż. Magnateria Rzeczypospolitej w XVI—XVIII wieku, pod red. Jerzego Urwanowicza przy współudz. Ewy Dubas-Urwanowicz i Piotra Guzowskiego, Białystok 2003, s. 72.
  15. ↑ Дмитро Вирський. Станіслав Оріховський-Роксолан: життя і пам'ять. — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — С. 132.
  16. ↑ Gottfried Schramm, Szlachta polska wobec reformacji 1548—1607, Warszawa, Wydawnictwo Neriton, 2015, s. 242.
  17. ↑ а б в Seweryn Uruski, Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. T.10: «Łub-Mie», Warszawa, 1913, s. 90.
  18. ↑ Historii Chodla część pierwsza. http://chodel.com/.
  19. ↑ Володимир Панченко. Луків // Шлях Просвіти. — Жовтень, число 10 (64). — 1999. — С. 14.
  20. ↑ Верменич Я. В. ЛУКІВ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл. Інститут історії України НАН України.
  21. ↑ Paweł Sygowski, Cerkiew P. W. Św. Michała Archanioła w Zaczerneczu w XVIII w. i jej unicki ikonostas // Волинська ікона: дослідження та реставрація. Науковий збірник. Випуск 24. Матеріали ХХІV Міжнародної наукової конференції, присвяченої 350-річчю від дня народження Йова Кондзелевича, м. Луцьк, 19 — 20 жовтня 2017 року. Упоряд. Т. Єлісєєва, Є. Ковальчук. — Луцьк, 2017. — C. 232.
  22. ↑ Луків (Мацеїв). Замки і храми України.
  23. ↑ Anna Sucheni-Grabowska, Wolność i prawo w staropolskiej koncepcji państwa, Warszawa, Muzeum Historii Polski, 2009, s. 153.
  24. ↑ Adam Soćko, Programy heraldyczne w dekoracji kościołów parafialnych w Kraśniku i Chodlu, [w:] Artium Quaestiones, T. 27, 2016, s. 26.
  25. ↑ Stanisław Maciejowski z Maciejowic h. Ciołek. Marek Jerzy Minakowski, Wielka genealogia Minakowskiego (Wielcy.pl).
  26. ↑ Urszula Maciejowska z Maciejowic h. Ciołek. Marek Jerzy Minakowski, Wielka genealogia Minakowskiego (Wielcy.pl).
  27. ↑ Łukasz Górnicki, Dworzanin Polski / Księga Czwarta Dworzanina. Wikiźródła.

Джерела

  • Halina Kowalska, Maciejowski Stanisław h. Ciołek (zm. 1563), [w:] Polski Słownik Biograficzny, t. 19 Machowski Wawrzyniec — Maria Kazimiera, Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1974, s. 69-71.