Обирався депутатом на сеймиках у Сьроді, був послом на сеймах 1618, 1621, 1623, 1624 років. 1623 року був призначений воєводою каліським, 16 лютого 1624 року вже став воєводою познанським, 1628 року отримав посаду генерального старости великопольського та 30 липня цього року став іновроцлавським воєводою. У грудні 1630 року був призначений маршалком надвірним коронним[3].
У своєму маєтку Козьміні в жовтні 1633 року приймав посла померанського князя Богуслава XIV, надвірного радника Георга Ліфтхуса, який від імені шведів і бранденбуржців просив генерального старосту заборонити війську австрійського імператора переходити через Великопольщу[8].
24 червня 1635 року він приймав у своєму маєтку в Торуніфранцузького посла Клода де Мема, графа д'Аво[3]. Після закінчення сейму 1635 року, 10 грудня маршалок коронний Станіслав Пшиємський судив закатованих перед тим козаків, серед яких був гетьман Іван Сулима. Їх засудили до страти через четвертування[9].
На початку серпня 1638 року Станіслав Пшиємський вирушив з королівським подружжям до Австрії: після короткого перебування у Відні вони на кілька тижнів залишилися в Бадені, де король проходив лікування. У цій мандрівці брала участь і дружина Пшиємського як придворна дама королеви[3]. Під час цієї поїздки, очевидно, після доброго бенкету в імператора, Пшиємський посварився з надвірним підкоморіємАдамом Казановським щодо того, кому викликати королівські ноші. Імператор прокоментував цю подію, що «поляки пили, як свині», а габсбурзькі та французькі посли були вражені свободою, яка панувала при польському дворі[10].
Помер Станіслав Пшиємський 28 жовтня 1642 року в Лешні, похований у Козьміні в місцевому костелі[3].
Маєтності та фундації
Станіслав Пшиємський був одним із найбільших землевласників у Великопольщі. Згідно з інвентарем 1642 року, загалом він володів 4 містами та понад 70 селами (на початку своєї діяльності йому належали лише одне місто та 14 сіл)[3].
Від батька 29 квітня 1615 року отримав у цесію староство конінське, 1622 року став старостою крушвіцьким[3]. 4 червня 1621 року зрікся на користь Димітра Вейгера староства ліґновського[11]. 1630 отримав «доживотно» староство повідзьке[12], 1633 року — староство конінське[13]. Староста мендзилензький і осєцький (19 лютого 1633—1642)[14].
1621 року став власником замку в Козьміні. За його наказом заболочені території навколо замку були осушені. 1623 року Станіслав Пшиємський приймав у замку короля Сигізмунда III Вазу та його сина Владислава[15]. Разом із дружиною Анною з Чарнковських сприяли прибуттю до Козьміна бернардинів і будівництву 1628 року першого дерев'яного костелу святого Станіслава та монастирських будівель[16].
Також, він сприяв створенню паломницького костелу в Здзежі (тепер — Санктуарій Матері Божої Утіхи в Бореку Великопольському), архітектором якого, ймовірно, був Кшиштоф Бонадура-старший[17].
Сім'я
Першою дружиною Станіслава Пшиємського 1621 року стала Анна Чарнковська, донька воєводи ленчицькогоАдама Сендзівуя Чарнковського[pl]. Вона померла 1629 року не залишивши потомства.
1629 року Пшиємський одружився з Анною Беатою Опалінською (пом. 1648), донькою познанського воєводи Пйотра Опалінського. З нею мали 7 дітей:
↑Porządek Na Seymie Walnym Elekcyey, miedzy Warszawą a Wolą, Przez opisane Artykuły, do samego tylko Aktu Elekcyey należące, vchwalony y postanowiony. Roku Pańskiego, M. DC. XXXII. Dnia 27. Września, s. 7.
↑Suffragia Woiewodztw y Ziem Koronnych, y W. X. Litewskiego, Zgodnie ná Naiásnieyssego Władisława Zygmunta … roku 1632 … Woiewodztwo Krákowski., s. A2.
↑Stanisław Łukomski, Koźmin Wielki i Nowy. Monografia historyczna, Poznań ; Księgarnia św. Wojciecha, 1914, s. 118—119.
↑Andrzej Korytko, Sejmy w 1635 roku wobec problemów na Ukrainie, [w:] Echa Przeszłości XVIII, Olsztyn, Wydawnictwo Uniwersytetu Warmińsko-Mazurskiego w Olsztynie, 2017, s. 152.
↑Paweł Czaplewski, Senatorowie świeccy, podskarbiowie i starostowie Prus Królewskich: 1454—1772, [w:] «Roczniki Towarzystwa Naukowego w Toruniu», Toruń 1921, s. 122.
↑Krzysztof Chłapowski, Starostowie niegrodowi w Koronie 1565—1795 Materiały źródłowe, Warszawa, Bellerive-sur-Allier 2017, s. 163.
↑Krzysztof Chłapowski, Starostowie niegrodowi w Koronie 1565—1795 Materiały źródłowe, Warszawa, Bellerive-sur-Allier 2017, s. 157.
↑Paweł Czaplewski, Senatorowie świeccy, podskarbiowie i starostowie Prus Królewskich: 1454—1772, [w:] «Roczniki Towarzystwa Naukowego w Toruniu», Toruń 1921, s. 137, 152.
↑Adriana Podmostko-Kłos, Wielkie retabula snycerskie w Wielkopolsce doby Wazów, tom I, dysertacja doktorska napisana pod kierunkiem prof. dr hab. Tadeusza J. Żuchowskiego, Poznań 2022, s. 44.