Географія Лаосу

Географія Лаосу
Географічне положення Лаосу
Географічне положення
Континент	Азія
Регіон	Південно-Східна Азія
Координати	18°00′ пн. ш. 105°00′ сх. д.
Територія
Площа	236 800 км² ^(.mw-parser-output .ts-comment-commentedText{border-bottom:1px dotted;cursor:help}@media(hover:none){.mw-parser-output .ts-comment-commentedText:not(.rt-commentedText){border-bottom:0;cursor:auto}}84-те)
• суходіл	98 %
• води	2 %
Морське узбережжя	0 км
Державний кордон	5274 км
Рельєф
Тип	гористий
Найвища точка	гора Пхубіа (2817 м)
Найнижча точка	Меконг (70 м)
Клімат
Тип	субекваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка	Меконг ( км)
Найбільше озеро	водосховище Нэм Нгам (240 км² км²)
Інше
Природні ресурси	деревина, гідроенергія, гіпс, руди кольорових металів, золото, коштовне каміння
Стихійні лиха	повіді, посухи
Екологічні проблеми	нерозміновані території, знеліснення, ерозія ґрунтів

Лаос — південносхідноазійська країна, що знаходиться на Індокитайському півострові й не має виходу до моря . Загальна площа країни 236 800 км² (84-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 230 800 км², а на поверхню внутрішніх вод — 6 тис. км²[1]. Площа країни майже у 3 рази менша за площу України.

Назва

Офіційна назва — Лаоська Народно-Демократична Республіка, Лаос, ЛНДР (лаос. ສາທາລະນະລັດ ປະຊາທິປະໄຕ ປະຊາຊົນລາວ, ປະເທດລາວ Саталаналат Пахатіпатай Пахахон Лоа, Патет Лао)[2]. Назва країни походить від етноніму лаосців — «лао» (лаос. ລາວ) з часів французького панування у XIX сторіччі[3]. Сам етнонім походить, можливо, від давнього індійського імені Лава (लव), одного з двох синів-близнюків бога Рами. Термін може походити також від давньокитайської назви тайської етнічної групи, до якої належать і лаосці — Ай-Лао (лаос. ອ້າຽລາວ, кит.: 哀牢, в'єт. ai lao). Давня назва країни — Лан Ханґ (лаос. ລ້ານຊ້າງ), що означає Землю мільйона слонів. Інша назва країни — Муанґ Лао (лаос. ເມືອງລາວ) означає країну народу лао.

Історія дослідження території

Географічне положення

• 
  Карта Лаосу від ООН (англ.)
• 
  Порівняння розмірів території Лаосу та США

Лаос — південносхідноазійська країна, що межує з п'ятьма іншими країнами: на північному заході — з М'янмою (спільний кордон — 238 км), на півдні — з Камбоджею (555 км), на півночі — з Китаєм (475 км), на заході — з Таїландом (1845 км), на сході — з В'єтнамом (2161 км)[1]. Загальна довжина державного кордону — 5274 км[1]. Державний кордон проходить в основному по гребенях гір, а значна дільниця кордону з Таїландом річкою Меконг. Країна не має виходу до вод Світового океану[4][5].

Крайні пункти

Час

Час у Лаосі: UTC+7 (+5 годин різниці часу з Києвом)[6].

Геологія

Гори складені переважно гранітами, гнейсами і порізані глибокими ущелинами, по яких протікають численні річки. Гірські хребти чергуються з плато складеними, пісковиками і вапняками.

Корисні копалини

Надра Лаосу багаті на ряд корисних копалин: гіпс, олово, золото, коштовне каміння[7].

Сейсмічність

Рельєф

Лаос — переважно гірська країна. Середні висоти — 710 м; найнижча точка — уріз вод річки Меконг (70 м); найвища точка — гора Пхубіа або Біа (2817 м). Гори порізані глибокими ущелинами, по яких протікають численні річки. Гірські хребти чергуються з плато, на півночі — плато Сіангкхуанг (висота до 2820 м), на сході — південно-західні схили хребта Чионгшон, на півдні — плато Боловен. Вздовж річки Меконг, однієї з найбільших азійських річок, розташована низовина.

• 
  Рельєф Лаосу
• 
  Рельєф Лаосу
• 
  Гіпсометрична карта Лаосу
• 
  Супутниковий знімок поверхні країни
• 
  Карта країни (англ.)

• 
  Гора Пхубіа
• 
  Типовий гірський рельєф

Узбережжя

Острови

Клімат

Територія Лаосу лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[8]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[9]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[9]. Зволоженя достатнє, у літньо-осінній період з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони, вдалині від моря взимку може відзначатись більш сухий сезон[9]. Виділяють три сезони: чітко виражений вологий спекотний — з травня по жовтень, сухий прохолодний — з листопада по лютий, і спекотний сухий — в березні-квітні. Мусон вторгається практично одночасно на всю територію Лаосу.

• 
  Сонячна радіація (англ.)
• 
  Кліматична карта Лаосу (за Кеппеном)
• 
  Кліматограма Вьєнтьяна

Лаос є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].

Внутрішні води

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 333,5 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 3,1 тис. км² зрошуваних земель[1].

• 
  Гідрографічна мережа Лаосу
• 
  Річка Меконг
• 
  Річка Нам-Нгум

Річки

Річки країни належать басейну Південнокитайського моря Тихого океану. Найбільші річки: Меконг, що місцями судноплавна, та її притоки Тха, У, Лик, Нгум, Бангфай, Бангхіанг, Дон, Конг, Тхен.

Озера

Болота

Ґрунтові води

Ґрунти

У країні найпоширеніші гірські латеритні ґрунти[11].

Рослинність

Земельні ресурси Лаосу (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 10,6 %,
  • орні землі — 6,2 %,
  • багаторічні насадження — 0,7 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 3,7 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 67,9 %;
• інше — 21,5 %[1].

Тваринний світ

У зоогеографічному відношенні територія країни належить до Індокитайської провінції Індійсько-Індокитайської підобласті Індо-малайської області[9].

Охорона природи

Лаос є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
• Конвенції з міжнародного морського права,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару[1].

Стихійні лиха та екологічні проблеми

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: повіді, посухи[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• нерозміновані території;
• знеліснення;
• ерозію ґрунтів;
• більшість населення країни не має доступу до якісних ресурсів питної води.

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Лаосу можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також

• Південно-Східна Азія

Примітки

1. Laos, Geography. Factbook.
2. Котляков В. М., 2006.
3. Поспелов Е. М., 2005.
4. Атлас світу, 2005.
5. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 19 June. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
7. Лаос // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
8. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
9. ФГАМ, 1964.
10. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
11. Лаос // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Література

Українською

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Лаос // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. — Т. 1. : Азія. — 643 с. — ISBN 978-966-439-257-7.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

Російською

• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейн. — Л. : Гидрометеоиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Лаос // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
• (рос.) Пфеффер П. Азия. — М. : Прогресс, 1982. — 316 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання

• Вікісховище : Атлас Лаосу.
• Карти Лаосу : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Laos : [англ.] : [арх. 11 квітня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 June. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Лаос : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Лаосу.

Географія   Азія   Лаос