|
Повідь
 По́відь, пові́ддя[2][3] — стихійне лихо, що виникає, коли вода виходить за межі звичайних для неї берегів і затоплює значні ділянки суходолу. Поводі, як стихійне лихо, пов’язані з соціальними, економічними й екологічними збитками, з втратою здоров’я чи й загибеллю людей. Поводі трапляються внаслідок збільшення кількості води в річці, озері чи морі через дощі, танення снігів, прорив дамб тощо. Терміни «повінь» та «повідь» у повсякденній мові вживають як синоніми[4][5]. Регулярні розливи річок, які повторюються зазвичай щороку і здебільшого не спричиняють стихійного лиха, у гідрології називають повенями. Для річок України характерною є весняна повінь, причиною якої стає танення снігу, що накопичився на водозборі за зиму. Нерегулярні порівняно короткочасні розливи називають паводками. Паводок — фаза водного режиму річки, що може багаторазово повторюватися в різні сезони року, характеризується інтенсивним збільшенням витрат і рівнів води внаслідок дощів чи сніготанення[2].  Поводі на річках трапляються внаслідок збільшення притоку води через дощі, танення снігів тощо; на озерах чи водосховищах — внаслідок перевищення притоку води над витоком. Інколи причиною поводі може стати вітер, який «наганяє» воду. На штучних водоймах причиною підйому води може стати утруднення витоку внаслідок технічних несправностей, на гірських річках — утворення природних гребель внаслідок зсувів (після землетрусів, обвалів тощо). Ще однією причиною може стати прорив води на рівнину, рівень якої розташований нижче від рівня води, що трапляється внаслідок прориву дамб або зміни річкового русла. Класифікація поводей залежно від масштабу та повторюваностіНизькі (малі)  Низькі (малі) поводі виникають на рівнинних річках, охоплюючи невеликі території поза заплавою. Затоплюється менше 10 % сільськогосподарських угідь. Майже не порушують ритму життя населення. Повторюваність — 5-10 років. Наносять незначний збиток. ВисокіЗавдають відчутної матеріальної та моральної шкоди, охоплюють порівняно великі земельні ділянки річкових долин, затоплюють приблизно 10-15 % сільськогосподарських угідь. Істотно порушують господарський і побутовий уклад населення. Зумовлюють часткову евакуаціїю людей. Повторюваність — 20-25 років. ВидатніЗавдають великої матеріальної шкоди, охоплюючи цілі річкові басейни. Затоплюють приблизно 50-70 % сільськогосподарських угідь, окремі населені пункти. Паралізують господарську діяльність і різко порушують побутовий уклад населення. Зумовлюють необхідність масової евакуації населення і матеріальних цінностей із зони затоплення та захисту найважливіших господарських об'єктів. Повторюваність — 50-100 років. КатастрофічніЗавдають величезних матеріальних збитків і спричиняють загибель людей, охоплюючи величезні території в межах однієї або декількох річкових систем. Затоплюється понад 70 % сільськогосподарських угідь, багато населених пунктів, промислових підприємств та інженерних комунікацій. Призводять до масової евакуації, а також загибелі людей. Повністю паралізують господарську та виробничу діяльність. Повторюваність — від ста до двохсот років. Причини  Причинами поводей можуть бути різні чинники:
НаслідкиПервинні
Вторинні
Третинні та довгостроковіЕкономічні — падіння економічного рівня через руйнування підприємств, інфраструктури, житла та необхідності вкладання коштів у відновлення після поводі, зростання цін на продукти харчування тощо. Смертоносні поводіНижче подано список найсмертоносніших поводей у світі з загиблими, кількість яких перевищила 100 000 осіб.
Повені в УкраїніНегативні наслідки повеней і паводків проявляються на 27 % території України (165 тис. км2), де проживає майже третина населення. Практично не існує жодної території в Україні, де б не відчувався час від часу негативний вплив паводків і повеней. Найбільшої шкоди від них зазнають гірські та передгірські райони Карпат. Населення й економіка країни зазнають через це значних збитків. Половина освоєних площ схилів піддається впливу зсувних процесів, на 70 % гірських водозборів у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Чернівецькій областях розвиваються селеві явища. За останні 15 років значні паводки, що призвели до виникнення надзвичайних ситуацій, були в 1995, 1997, 1998, 2001, 2008 роках і паводок 2010 року. Середньорічні збитки від паводків 1995—1998 років становили 899,3 млн гривень, 1999—2007 — понад 1500 млн гривень, 2008 року — близько 6000 млн гривень. Повені в КиєвіДо будівництва дніпровських водосховищ (Київського, 1966 р., та Канівського, 1976 р.) понижена частина території Києва (Поділ, Оболонь, Труханів острів, Лівобережжя, Корчувате) затоплювалася під час великих весняних повеней на Дніпрі (зокрема, 1931 та 1970 років). Великі повені на Дніпрі в районі Києва були в 1845, 1877, 1895, 1908, 1931, 1970 і 1979 роках. Найбільша повінь в історії Києва сталася у травні 1931 року — тоді затопило Поділ і село на Трухановому острові (знищене німцями у 1943-му). Рибальський півострів перетворився на острів. Паводок на Закарпатті 1998 рокуКатастрофічний дощовий паводок руйнівної сили, який сформувався в період з 4 до 8 листопада 1998 року, за своїми характеристиками та величиною завданих збитків досяг, а в ряді пунктів перевищив усі попередні за період спостережень. Загинуло 17 осіб, без даху залишилось близько 8 000 осіб. У період паводку було підтоплено 40 793 житлових будинків, з них 2 695 зруйновані та 2 877 пошкоджені. Було зруйновано також 12 мостів, 48,6 км автодоріг. Окрім того, 48 мостів і 722,2 км автодоріг були пошкоджені. Повінь на Закарпатті 2001 рокуДо проходження весняної повені додався паводок. Формування паводка 3—5 березня спричинили інтенсивні дощі: за 3 дні в басейні річок Боржави, Латориці й Тиси випало понад 300 мм опадів, дещо менше — на заході області. Через повінь загинуло 9 осіб. Було підтоплено 255 населених пунктів, 33 580 будинків, знеструмлено 98 населених пунктів, майже 14 000 осіб евакуйовано. Було зруйновано 1 924 будинків, відселено 4 948 мешканців. Зруйновано 6 та пошкоджено 17 мостів. Пошкоджено 52,7 км автодоріг. Паводок на заході України 2008 Улітку 2008 року на заході України стався паводок через інтенсивні грозові дощі і, як результат, різке підняття рівня води в річках. Пік повені припав на 23 — 27 липня, вона вважається найбільшою в історії Західної України за останні 60 років.[10][11] Повідь у Центральній Європі 2010 рокуПовідь, що виникла в низці країн Центральної Європи в середині травня 2010 року, стала наслідком тривалих дощів у регіоні, що почалися в ніч з 15 на 16 травня 2010 року. Повінь зачепила такі країни, як: Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Україна, а також Австрія та Сербія. В Україні повідь зачепила частково Львівську й Івано-Франківську, а найбільше[12] Закарпатську області: станом на 21 травня в останній було підтоплено 20 сіл, 260 господарств, 1850 га земель[13]. Спочатку затопило Ужгородський, Іршавський та Перечинський райони, а у вівторок ще й Мукачівський[13]. Повінь на Закарпатті 2017 рокуСтихійне лихо, що сталося в середині грудня 2017 року через інтенсивні опади у вигляді дощу та снігу і, як наслідок, різке підняття рівня води в річках, особливо в низинних Виноградівському та Іршавському районах. Пік повені припав на 15–17 грудня, вона вважається найбільшою в історії Західної України за останні 20 років. Жертв і постраждалих не зафіксовано. За інформацією глави Закарпатської облдержадміністрації Геннадія Москаля, перелив річки Боржави через дамби перевищив рівень катастрофічного паводка 1998 року[14]. Протипаводковий захист в УкраїніДержавне агентство водних ресурсів України, як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, здійснює державне управління у сфері водного господарства та меліорації земель відповідно до законів України, рішень та розпоряджень Президента України, Уряду, державних, міждержавних, регіональних і галузевих цільових програм, основними з яких є Водний кодекс України, Земельний кодекс України, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закон України «Про адміністративні правопорушення», Закон України «Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства України». Одним з пріоритетних завдань Комітету є забезпечення захисту громадян, населених пунктів, виробничих об'єктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод, мінімізації заподіюваних нею збитків для створення безпечних умов життєдіяльності населення. Виходячи з цього, Держводагентством розроблено і здійснюється реалізація декількох державних цільових програм протипаводкового захисту, а саме: — «Комплексна програма захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод на період до 2010 року та прогноз до 2020 року» (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.2006 № 901); — «Програма комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиси у Закарпатській області на 2002—2006 роки та прогноз до 2015 року», (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 № 1388); — «Державна цільова програма комплексного протипаводкового захисту в басейнах річок Дністра, Пруту та Сірету» (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 № 1151). У межах «Комплексної програми захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод на період до 2010 року та прогноз до 2020 року» у даний час в Україні створено комплекс захисних протипаводкових споруд, який включає 3,5 тис. км дамб, 1,2 тис. км берегоукріплювальних споруд, понад 600 насосних та компресорних станцій для перекачування надлишків води. Однак комплекс захисних споруд на річках та водоймах є недостатнім і потребує значної реконструкції та розбудови. Особливе занепокоєння спричиняє технічний стан комплексу захисних споруд на водосховищах Дніпровського каскаду, введених в дію в 50-70 роках минулого століття і технічний ресурс яких майже вичерпаний. За допомогою 32 перекачувальних насосних станцій цей комплекс захищає від затоплення 102 населені пункти з інфраструктурою, сільськогосподарські угіддя на площі 197,2 тис. га, міста Переяслав, Ржищів, Нікополь, Марганець, Кам'янка-Дніпровська, а також унікальні копалини марганцевих родовищ і всю інфраструктуру сіл і селищ на захищених територіях Придніпров'я.[15]. Міжнародне співробітництвоВідповідно до Водного кодексу України, до компетенції Держводагентства належить здійснення міжнародного співробітництва у галузі використання, охорони та відтворення водних ресурсів прикордонних вод. У цьому контексті за період 1992—2001 роки Комітет від імені Уряду України уклав двосторонні міжурядові угоди з питань водного господарства на прикордонних водах з усіма сусідніми країнами, зокрема з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Білоруссю, Молдовою та Росією, і в кожній з них головними аспектами є управління водними ресурсами та захист від шкідливої дії вод. Для належного виконання угод кожна сторона, відповідно до свого законодавства, призначила Уповноваженого і його заступників, які організовують і координують діяльність спільних робочих груп. У своїй діяльності робочі групи керуються регламентами або порядками співробітництва. Оперативне керівництво та забезпечення водогосподарської діяльності з питань співробітництва на прикордонних водах на басейново-територіальному рівні здійснюють організації, які входять до сфери управління Держводгоспу й межують з тією чи іншою країною. Щорічно відбуваються наради Уповноважених Сторін, два рази на рік проводяться зустрічі їхніх заступників та робочих груп і експертів. Всі ці заходи проходять відповідно до затверджених планів робіт і регламентів співпраці, мають офіційний характер і оформляються відповідними протоколами. Розвивається співробітництво Держводагентства з авторитетними міжнародними організаціями. Комітет був активним учасником підготовки Плану управління басейном р. Дунай, Плану інтегрованого управління басейном р. Тиса та Плану дій щодо сталого протипаводкового захисту в басейні р. Дунай та її головних приток, які останніми роками розроблялись під егідою Міжнародної комісії із захисту річки Дунай. Примітки
Див. також
Література
Посилання
 Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Повідь
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
