Географія Буркіна-Фасо

Географія Буркіна-Фасо
Географічне положення Буркіна-Фасо
Географічне положення
Континент	Африка
Регіон	Західна Африка
Координати	13°00′ пн. ш. 2°00′ зх. д.
Територія
Площа	274 200 км² ^(.mw-parser-output .ts-comment-commentedText{border-bottom:1px dotted;cursor:help}@media(hover:none){.mw-parser-output .ts-comment-commentedText:not(.rt-commentedText){border-bottom:0;cursor:auto}}75-те)
• суходіл	99,9 %
• води	0,01 %
Морське узбережжя	0 км
Державний кордон	3611 км
Рельєф
Тип	височинний
Найвища точка	гора Тенакуру (749 м)
Найнижча точка	Чорна Вольта (200 м)
Клімат
Тип	субекваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка	Чорна Вольта (Мухун) ( км)
Найбільше озеро	[[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси	руди кольорових металів, вапняки, мармур, золото, фосфати, пемза, кам'яна сіль
Стихійні лиха	посухи
Екологічні проблеми	спустелювання, деградація земель, знеліснення

Буркіна-Фасо — західноафриканська країна, що знаходиться в глибині західної частини Тропічної Африки на південь від Сахари . Загальна площа країни 274 200 км² (75-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 273 800 км², а на поверхню внутрішніх вод — 400 км²[1]. Площа країни більш ніж вдвічі менша за площу України.

Назва

Офіційна назва — Буркіна-Фасо (фр. Burkina Faso)[2]. Назва країни перекладається як «Земля чесних людей»[3]. До 1984 року країна називалася Верхня Вольта (фр. Haute Volta; англ. Upper Volta; ісп. Alto Volta) від назв двох головних річок — Білої і Чорної Вольт, витоки яких розташовані на території країни[3].

Історія дослідження території

Географічне положення

Карта Буркіна-Фасо від ООН (англ.)

Файл:Burkina Faso – U.S. area comparison.jpg

Порівняння розмірів території Буркіна-Фасо та США

Буркіна-Фасо — західноафриканська країна, що межує з шістьма іншими країнами: на півночі і сході — з Малі (спільний кордон — 1325 км), на сході — з Нігером (622 км), на півдні — з Кот-д'Івуаром (545 км), Ганою (602 км), Того (131 км), Беніном (386 км)[1]. Загальна довжина державного кордону — 3611 км[1]. Країна не має виходу до вод Світового океану[4][5].

Крайні пункти

Час

Час у Буркіна-Фасо: UTC0 (-2 години різниці часу з Києвом)[6].

Геологія

Корисні копалини

Надра Буркіна-Фасо багаті на ряд корисних копалин: марганець, вапняк, мармур, золото, фосфати, пемзу, кам'яну сіль[7].

Сейсмічність

Вулканізм

Рельєф

Середні висоти — 297 м; найнижча точка — уріз води Чорної Вольти (200 м); найвища точка — гора Тена-Куру (749 м). Поверхня – хвилясте плато з рідкими низькими горбами висотою до 500 м. Плато замкнене з пагорбами на заході і південно-сході; витоки річки Вольта; напівпустелі на півночі, ліси і фермерські землі на півдні.

• 
  Рельєф Буркіна-Фасо
• 
  Гіпсометрична карта Буркіна-Фасо
• 
  Супутниковий знімок поверхні країни
• 
  Карта країни (англ.)
• 
  Пагорб Тенакуру

Клімат

Територія Буркіна-Фасо лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[8]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[9]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[9]. Взимку відзначається сухий сезон[9]. Клімат характеризується наявністю трьох основних сезонів: прохолодний сухий сезон продовжується з листопада по березень, спекотний сухий – з березня по травень, спекотний вологий – іншу частину року.

• 
  Сонячна радіація (англ.)
• 
  Кліматична карта Буркіна-Фасо (за Кеппеном)

Буркіна-Фасо є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].

Внутрішні води

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 12,5 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 550 км² зрошуваних земель[1].

• Гідрографічна мережа Буркіна-Фасо
  Гідрографічна мережа Буркіна-Фасо
• 
  Головні притоки Вольти
• 
  Чорна Вольта (Мухун), поблизу Дедугу
• 
  Річка Пенджарі (Оті)

Річки

Річки країни належать басейну Гвінейської затоки Атлантичного океану.

Озера

Ґрунтові води

Ґрунти

Рослинність

Земельні ресурси Буркіна-Фасо (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 43 %,
  • орні землі — 20,8 %,
  • багаторічні насадження — 0,3 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 21,9 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 20,4 %;
• інше — 36,6 %[1].

Тваринний світ

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Східноафриканської підобласті Ефіопської області[9].

Охорона природи

Буркіна-Фасо є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Конвенції з міжнародного морського права,
• Конвенції з охорони морських живих ресурсів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[11].

Стихійні лиха та екологічні проблеми

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

• періодичні стійкі посухи[1];
• багато шкідливих комах, включаючи малярійних комарів, муха цеце (переносник сонної хвороби), термітів і сарани.

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• часті посухи і спустелювання, що становлять суттєву загрозу сільському господарству на фоні зростаючого населення;
• перевипасання;
• деградацію земель;
• знеліснення.

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Буркіна-Фасо можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також

• Західна Африка
• Сахель
• Судан (регіон)

Примітки

1. Burkina Faso, Geography. Factbook.
2. Котляков В. М., 2006.
3. Поспелов Е. М., 2005.
4. Атлас світу, 2005.
5. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 22 December. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
7. Буркіна-Фасо // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
8. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
9. ФГАМ, 1964.
10. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
11. Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

Українською

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Буркіна-Фасо // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

Російською

• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Буркина-Фасо // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 1. А-К. — 671 с.
• (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М.  : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
• (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
• (рос.) Буркина-Фасо // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання

• Вікісховище : Атлас Буркіна-Фасо.
• Карти Буркіна-Фасо : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Burkina Faso : [англ.] : [арх. 21 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 22 December. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Буркіна-Фасо : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Буркіна-Фасо.

Географія   Африка   Буркіна-Фасо