Бердичівський район (1925—2020)

Бердичівський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Колишній район на карті Бердичівська округа Житомирська область
Основні дані
Країна:	СРСР  Україна
Область:	Бердичівська округа Житомирська область
Код КОАТУУ:	1820800000
Утворений:	17 червня 1925 року
Ліквідований:	19 липня 2020 року
Населення:	▼ 28216 (на 1.01.2018)
Площа:	865.2 км²
Густота:	32,6 осіб/км²
Тел. код:	+380-4143
Облікова картка:	Бердичівський район (1925—2020)
Поштові індекси:	13300—13376
Населені пункти та ради
Районний центр:	м. Бердичів
Селищні ради:	1
Сільські ради:	29
Смт:	1
Селища:	2
Села:	59
Районна влада
Вебсторінка:	Бердичівська РДА Бердичівська райрада
Адреса:	пл. Соборна, м. Бердичів, Житомирська обл., 13313
Мапа
Бердичівський район у Вікісховищі

Ця стаття про колишній район, що існував у 1925—2020 роках. Про сучасний район див. Бердичівський район.

Про колишній район, що існував у 1923—1925 роках, з назвою Бердичівський район, див. Комсомольський район (Вінницька область).

Берди́чівський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця у складі Бердичівської округи і Житомирської області УРСР та України. Районний центр — м. Бердичів. Населення становить 29 174 осіб (на 1.08.2013). Площа — 865.2 км². Утворений 17 червня 1925 року.

Географія

Район розташований в південній частині Житомирської області і входить до складу лісостепової зони. Клімат помірно континентальний, ґрунт розвитку рослинництва.

	Житомирський район
Чуднівський район	Бердичів	Андрушівський район
Вінницька область (Хмільницький район)	Вінницька область (Козятинський район)

До складу Бердичівського району входить 62 населених пункти, підпорядкованих одній селищній та 29 сільським радам. Одне селище міського типу смт. Гришківці.

Площі лісонасаджень складають понад 10 тис.га.

Корисні копалини

У районі є граніт, сировина для виробництва цегли та черепиці, камінь, каолін, будівельний пісок, торф.

Далеко за межами району відоме Райківське кам'яне родовище з видобутку природного каменю. Розвідувальні запаси кар'єру становлять 12 млн м³.

У Великогадомецькому родовищі розвідані великі запаси первинних каолінів. Досліджена на вміст каоліну територія займає 70 га із заляганням товстого шару цінної глини 7-14 метрів, що дозволяє видобувати її відкритим способом. Запаси каоліну сягають 83 млн м³. У промисловості він використовується як добавка при виготовленні паперу, парфумерії, скла, гуми, штучних шкір, пластмас, фарб, деяких засобів захисту рослин, є головним компонентом для виробництва керамічних і порцелянових виробів.

Історія

Бердичівський район (1923—1925)

Бердичівський район утворений 7 березня 1923 року[1]. 27 березня 1925 центр Бердичівського району перенесений з Бердичева до Махнівки, а район перейменований на Махнівський[2].

Бердичівський район (1925—2020)

17 червня 1925 року на території Бердичівської округи утворено новий Бердичівський район[3], до якого ввійшли:

• В.-П'ятигірська, Бистрицька, Жидовецька, М.-Радзивилівська, Маркушівська, Обухівська, Терехівська, Фридрівська, Хажінська, Поличинецька, Грушковецька, Дмитріївська і Скраглійська сільради Махнівського району.
• В.-Мошківська, Гальчинецька, Журбинецька, Ляховецька (без села Розкопана Могила), М.-Мошківська, Никонівська, Половецька, Реївська, Скаківська, Солотвинська і Червонинська сільради розформованого Коднянського району Житомирської округи.
• Слободищенська і Швайківська сільради Троянівського району Житомирської округи.
• Голодьківська, Мало-Татаринівська і Райківська сільради Янушпільського району, переданого до Бердичівської округи.
• Білопільська, Велико-Гадомецька, Велико-Низгурецька, Гуровецька, Іванковецька, Кашперівська, Красівська, Пузирецька, Садківська і Семенівська сільради розформованого Білопільського району.

15 вересня 1930 року район розформований[4] з віднесенням сільрад:

• Домбалівської, Фрідріхської, Кмитинецької та Поличинецької до складу Махнівського району;
• Гурівецької, Дерганівської, Пузирецької, Палаївської, Білопільської, Закутинецької, Мало-Гадомецької, Кашперівської та Татарсько-Селищної до складу Козятинського району;
• решту до відання Бердичівської міської ради.

28 червня 1939 року, Указом Президії Верховної Ради УРСР, зі складу Бердичівської міської ради виділено сільську територію, з котрої утворено Бердичівський сільський район з центром у м. Бердичів у складі Житомирської області.

30 грудня 1962 року до складу району було включено весь Чуднівський район та частини Андрушівського та Житомирського районів, котрі було повернуто до попереднього складу районів в 1965 році, Чуднівський район відновлено роком пізніше[5].

Ліквідований відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»[6].

Адміністративний устрій

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 селищну громаду, 3 сільські територіальні громади та 7 сільських рад, які об'єднують 62 населених пунктів та підпорядковані Бердичівській районній раді. Адміністративний центр — місто Бердичів, котре не входить до складу району[7].

Населення

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[8]

Стать	Всього	До 15 років	15-24	25-44	45-64	65-85	Понад 85
Чоловіки	15 806	3219	2230	4592	3778	1915	72
Жінки	18 750	2983	2121	4249	4572	4401	424
Статево-вікова піраміда Чоловіки Вік Жінки 72  85 + 424  141  80-84 502  359  75-79 1242  710  70-74 1464  705  65-69 1193  1155  60-64 1686  714  55-59 942  856  50-54 952  1053  45-49 992  1205  40-44 1091  1186  35-39 1116  1136  30-34 1027  1065  25-29 1015  1051  20-24 955  1179  15-20 1166  1328  10-14 1197  1109  5-9 1023  782  0-4 763

Чисельність району станом на 01. 01. 2007 року становила 31,6 тис. чол., у тому числі смт. Гришківці — 4,6 тис. чол.

За переписом 2001 року розподіл мешканців району за рідною мовою був наступним[9]:

• українська — 98,04 %
• російська — 1,75 %
• білоруська — 0,04 %
• румунська — 0,04 %
• вірменська — 0,02 %
• польська — 0,01 %

Промисловість

У виробничому відношення Бердичівський район — сільськогосподарський. Тому питанню розвитку сільського господарства приділяється належна увага.

Завершилось реформування сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно.

Відповідно до існуючих природно економічних умов у районі склався зерно-буряковий напрямок із розвиненим хмелярством у рослинництві та молочно-м'ясний у тваринництві. Провідними культурами району є озима пшениця та ячмінь, як займають 47 % у структурі посівних площ зернової групи.

Також розвинене хмелярство.

Транспорт

Територією району проходить автошлях E583.

Культура

У районі працює 180 аматорських колективів, 46 бібліотек, 49 клубних установ.

Стали традиційними проведення свят, оглядів, конкурсів народної творчості. Основним осередком культури району є районний будинок творчості.

У с. Скраглівка діють оздоровчі табори «Березовий Гай» та «Соколятко».

У с. Терехове розташований музей класика англійської літератури Джозефа Конрада.

До послуг населення центральна лікарня, поліклініка, 14 лікарський амбулаторій, 36 фельдшерсько-акушерських пунктів, 8 аптек.

Пам'ятки

• Пам'ятки історії Бердичівського району
• Пам'ятки монументального мистецтва Бердичівського району

Політика

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Бердичівського району були створені 53 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 69,80 % (проголосували 17 659 із 25 299 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 62,83 % (11 095 виборців); Юлія Тимошенко — 18,25 % (3 222 виборців), Олег Ляшко — 7,61 % (1 343 виборців), Сергій Тігіпко — 2,70 % (476 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,04 %. [10]

Персоналії

• с. М. Грабчук (1911—1948) — Герой Радянського Союзу

Примітки

1. Постанова ВУЦВК № 309 від 7 березня 1923 «Про адміністративно-територіяльний поділ Київщини»
2. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 109 від 27 березня 1925 «Про зміни в адміністраційно-територіяльному поділі Київщини й Поділля»
3. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 270 від 17 червня 1925 «Про адміністраційно-територіяльне переконструювання Бердичівської й суміжних з нею округ Київщини, Волині й Поділля»
4. Постанова ВУЦВК № 225 від 2 вересня 1930 «Про ліквідацію округ та перехід на двоступневу систему управління». Архів оригіналу за 19 січня 2022. Процитовано 29 травня 2022.
5. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 (PDF). www.archive.zt.gov.ua. с. 16. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 1 вересня 2020. [Архівовано 2017-07-12 у Wayback Machine.]
6. Про утворення та ліквідацію районів. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 24 грудня 2020.
7. Адміністративно-територіальний устрій Бердичівського району [Архівовано 12 лютого 2014 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
8. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Житомирська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. [Архівовано 2020-09-23 у Wayback Machine.]
9. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 15 червня 2016. [Архівовано 2013-10-06 у Wayback Machine.]
10. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 16 березня 2016.

Література

• Бердичівський район // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Тронько П.Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О.С. (голова редколегії тому), 1973 : 728с. — С.164-199

Посилання

• Бердичівський район (1925—2020) // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Бердичівський район [Архівовано 2 січня 2017 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Бердичів [Архівовано 2 січня 2017 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Верменич Я. В. Бердичів [Архівовано 2 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2003. — 688 с.: іл.
• Бердичів [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1955. — Т. 1.
• Бердичев // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
• Бердичів: іст.-краєзн. нарис / М. Ю. Костриця, Ф. Б. Пашківський ; Житомир. наук.-краєзн. т-во дослідників Волині, Житомир. обл. орг. Нац. Спілки ж-стів України. — Житомир: М. А. К., 2000. — 72 c. : іл. — (Міста Житомирщини).
• Бердичівський район [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.]
• Бердичівський район — Інформаційно-пізнавальний сайт | Житомирська область у складі УРСР [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с.)
• Бердичів // Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
• Постаті землі Бердичівської: історико-краєзнавчі нариси / М. Ю. Костриця ; наук. ред. П. Т. Тронько ; літ. ред. В. В. Косенко ; рец.: Ю. А. Мицик, П. В. Білоус ; Житомир. науково-краєзн. т-во дослідників Волині, Житомир обл. орг. НСЖУ, Бердичів. міськрада. — Житомир: Косенко М., 2005. — Т. 1. — 248 с. : іл.
• Постаті землі Бердичівської: історико-краєзнавчі нариси / М. Ю. Костриця ; ред. П. Т. Тронько ; Житомир. наук.-краєзн. т-во дослідників Волині, Житомир обл. орг. Нац. спілки журналістів України, Бердичів. міськрада. — Житомир: Косенко М., 2005. — Т. 2. — 240 с. : фото.