Оза́дівка — село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 961[1] особу.
Географія
Селом протікає річка Гнилоп'ятка.
Історія
У 1906 році село Озадівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 51 верст, дворів 171, мешканців 1058[2].
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 265 жителів села[3].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 626 осіб, з яких 275 чоловіків та 351 жінка.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1015 осіб.[5]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
Див. також
Примітки
- ↑ http://raygorodocka.gromada.org.ua/vidomosti-pro-teritorialni-gromadi-scho-uvijshli-do-skladu-spromozhnoi-teritorialnoi-gromadi-10-33-54-08-04-2021/
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- ↑ Озадівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
Посилання