|
Ружинський район
Ру́жинський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця Бердичівської округи, УСРР, Київської і Житомирської областей УРСР та України, у зоні лісостепу, районний центр розташований у смт Ружин. Населення становить 28 022 особи (на 1.08.2013). Площа — 1002 км². Утворено 1923 року. На території району, площа якого 1000 квадратних кілометрів, із населенням на 1 січня 1990 року 39,6 тисячі мешканців, за територіальним поділом розташовано 50 населених пунктів, у тому числі одне селище міського типу — районний центр — і 49 великих і малих сіл. Найбільшими селами є Білилівка, Чорнорудка, Вчорайше, Бистрик, Ягнятин, Роставиця, Верхівня. ГеографіяРайон межує з Андрушівським, Попільнянським районами Житомирської області, із Сквирським Київської області, Погребищенським, Козятинським районами Вінницької області. Територія Ружинщини — хвиляста рівнина, порізана густою мережею глибоких ярів і широких балок, долинами рік Роставиці, Березянки, Бистриці та іншими невеличкими річечкам. Всі вони мають відносно спокійну течію. Їх русла перетинаються греблями, які утворюють ставки для розведення і вирощування риби. Загальна площа штучних водойм у районі становить понад 2000 гектарів. Клімат району помірно континентальний. Ґрунти — опідзолені та малогумусні чорноземи. Серед корисних копалин є поклади граніту, глини, піску, каоліну. Природні умови сприятливі для розвитку землеробства, тваринництва, рибництва. У районі — значні поклади граніту, цегляно-черепичних глин. Розвинута харчова промисловість. Галузі спеціалізації сільського господарства — рослинництво зерно-бурякового та тваринництво м'ясо-молочного напряму. Природно-заповідний фондБотанічні заказникиГолубіївський ліс, Карачина Гора. Лісові заказникиОрнітологічні заказникиПарки-пам'ятки садово-паркового мистецтваВерхівнянський парк (загальнодержавного значення). ІсторіяРайон утворений 7 березня 1923 року в складі Бердичівської округи Київської губернії з 14 сільських рад Ружинської та Верхівнянської волостей Бердичівського повіту. В 1925-32 роках склад району зазнавав суттєвих змін — через тривалий процес реформування мережі районів постійно відбувався обмін адміністративно-територіальними частинами між Ружинським та Білилівським, Погребищенським, Вчорайшенським районами. 2 вересня 1930 року було скасовано поділ УРСР на округи, через що, від 15 вересня 1930 року, Ружинський район, як і решта окремих адміністративних одиниць, перейшов у безпосереднє підпорядкування до республіканського центру. 9 лютого 1932 року район увійшов до складу новоствореної Київської області. Внаслідок Голодомору 1932—1933 за даними різних джерел, у районі загинуло 4386 чол. та 10 родин, імена яких на сьогодні встановлено[1]. 22 вересня 1937 року було утворено Житомирську область з Ружинським районом у складі. В 1941-43 роках територія району входила до складу гебітскомісаріату Ружин Генеральної округи Житомир. 30 грудня 1962 року район було розформовано з приєднанням території до складу Попільнянського району. Відновлений 4 січня 1965 року в попередньому складі[2]. Ліквідований відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»[3]. Адміністративний устрійАдміністративно-територіально район поділяється на сільську територіальну громаду та селищну і 22 сільські ради, які об'єднують 50 населених пунктів та підпорядковані Ружинській районній раді. Адміністративний центр — смт Ружин[4]. НаселенняЗа даними перепису населення СРСР 1939 року чисельність населення району становила 48 714 осіб, з них українців — 42 441, росіян — 1 356, німців — 42, євреїв — 2 056, поляків — 2 458, інших — 361[5]. Населення району станом на 2015 рік становило 27 497 осіб, з них міського — 4 590 (власне Ружин), сільського — 22 907 осіб[6]. За переписом 2001 року розподіл мешканців району за рідною мовою був наступним[7]:
Персоналії
Політика25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Ружинського району були створені 44 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 71,04 % (проголосували 16 665 із 23 460 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 59,12 % (9 852 виборців); Юлія Тимошенко — 20,98 % (3 496 виборців), Олег Ляшко — 8,75 % (1 458 виборців), Анатолій Гриценко — 3,41 % (568 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,88 %.[8] Пам'яткиПримітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
