Зазвичай рота входить до складу батальйону, але іноді існують роти як самостійні окремі формування. Вони не входять до складу батальйону чи полку, а підпорядковуються військовим з'єднанням вищого рівня (дивізія, корпус). Чисельність роти в більшості армій світу — 80 - 250 військовослужбовців, залежно від країни та функціонального призначення.
В арміях НАТО рота (company) є найменшим формуванням яке містить штаб.
Сучасна військова рота була популяризована під час реорганізації шведської армії у 1631 році королем Густавом II Адольфом. Для адміністративних цілей піхота була поділена на роти з 150 чоловік, згруповані в полки з восьми рот. Тактично піхотні роти були організовані в батальйони і разом з кавалерійськими загонами та артилерійськими батареями формували бригади.
У складі Червоного козацтва[2], УГА та УПА аналогічним роті підрозділом була сотня, що налічувала 100-150 бійців та складалася з трьох стрілецьких чот і однієї кулеметної чоти. Сотні входили до складу куренів або були окремими загонами[3].
За термінологією NATO рота - це формування за чисельністю більше за взвод, але меньше за батальон також - одиниця, що складається з одного або більше взводів, зазвичай одного типу, що має штаб та обмежені можливості самозабезпечення. Стандартний символ NATO складається з прямокутної піктограми, що відповідає роду військ, та однієї вертикальної смуги (I) над нею.[4]
Різні члени НАТО використовують різні назви та розміри для військових з'єднань цієї формації.
У складі Збройних сил України механізована і танкова роти є основними тактичними підрозділами, які, взаємодіючи між собою, з підрозділами артилерії та інших родів військ і спеціальних військ, виконують основне завдання безпосереднього ураження противника в ближньому бою.
Механізована рота
Механізована рота на БМП має у своєму складі:
Управління роти (9 чол., 1 БМП): командир роти, заступник командира з виховної роботи, старший технік роти, старшина роти, санінструктор, командир БМП, старший механік-водій, снайпер, оператор СБР-3 (станція ближньої розвідки).
3 механізовані взводи (по 31 чол., 3 БМП)
Всього в механізованій роті: 102 чол., 10 БМП, 9 РПГ-7, 3 кулемети ПК.
Структура механізованої роти на БТР аналогічна структурі роти на БМП[25].
Управління роти (6 чол., 1 танк): командир роти, заступник командира з виховної роботи, заступник командира з озброєння, старшина роти, командир танка, старший механік-водій.
Радянська мотострілецька рота могла пересуватись як на БТР, так і на БМП. Командиром роти був капітан.
Наприкінці 1980-х мотострілецька рота на БТР складалась з:
Управління роти (8 чол., 1 БТР): командир роти, заступник командира по виховній роботі, старшина роти, старший технік роти, старший водій, кулеметник БТР, санітар-інструктор, оператор СБР (станції ближньої розвідки).
3 мотострілецьких взводи (84 чол., по 3 БТР на взвод).
Протитанково-кулементний взвод (19 чол., 2 БТР): управління, кулеметне відділення (кулемет ПК), протитанкове відділення (ПТРК Метис).
Всього в роті 111 чоловік (6 офіцерів), 12 БТР.
Рота на БМП відрізнялась тим, що в ній був кулеметний взвод замість протитанково-кулеметного. Всього налічувала 111 чоловік, 12 БМП.
На рубежі 90-х кулеметний (протитанково-кулеметний) взвод були ліквідовані, кулеметні розрахунки були передані в управління взводів, скоротилось по одній БМП (БТР). В роті на БТР залишилось протитанкове відділення. В роті на БМП в управління додали 1 БМП, 3 чоловіка. Склад роти на БТР став 107 чол., на БМП — 101 чол., по 11 БТР (БМП)[26].
Танкова рота
Танкова рота ЗС СРСР наприкінці 80-х мала на озброєнні танки Т-72, Т-80, Т-64, Т-62.
Танкова рота танкового полку мала наступний склад: