Підрозділ (військова справа)

Підро́зділ — у військовій справі — військова одиниця постійної організації, головним чином однорідного складу в кожному роді військ та у спеціальних військах, що організаційно входить до складу більшого підрозділу або військової частини.

Походження

Наприклад: відділення (обслуга, екіпаж) структурно входить до складу взводу, взвод — до роти (батареї), роти (батареї) об'єднуються в батальйони (дивізіони), а останні — в полки (частини).^{[джерело?]}

За своєю організацією, озброєнням та оснащенню військовою технікою підрозділи здатні самостійно або в складі частини виконувати певні бойові і навчальні завдання.

Слово «підрозділ» походить від поняття ділення, ділити. Тобто частина поділяється на підрозділи. Перші підрозділи з'явилися на полях бойовищ з появою перших армій стародавнього світу. Наприклад, армія Давнього Риму мала такі підрозділи: десятки — (лат. contunerbia, в буквальному значенні — ті, що мешкають в одному наметі), центурії, маніпули та когорти.

Сучасні підрозділи не мають таких військових атрибутів та розрізнень: Бойового Прапора, гербової печатки, таємної частини або відділу (відділення), фінансово-бухгалтерського обліку, діловодства тощо. Як правило, підрозділи не мають власного військового містечка, а розташовуються у військовому містечку у складі військової частини.

Сучасний розподіл

Підрозділом в Сухопутних військах прийнято вважати структурну одиницю до батальйону включно. При цьому окремий батальйон і полк іменуються частина.
Наведені вище розбіжності між поняттям підрозділ та військова частина є в певною мірою відносні. Так, за часів незалежності України більшість військових частин здали радянські бойові прапори (один з основних атрибутів частини) на зберігання, а українських не отримали. З іншого боку, наприклад, бомбардувальний авіаційний полк і бригада матеріального забезпечення можуть обслуговуватися єдиною фінансовою частиною, мати повністю спільний тил (речове, продовольче забезпечення, службу ПММ, тощо), розквартировуватися у єдиному військовому містечку, при цьому лишаючись окремими частинами кожна із своїм командуванням, що не підпорядковуються безпосередньо одне одному^[1].
Враховуючи наведене вище, доцільним буде вважати частиною формування, яке має окрему власну печатку, на якій зазначено умовне найменування військової частини та індивідуальний податковий номер.

Приклад підрозділів

Екіпаж (танка, бойової машини, апаратної зв'язку чи радіостанції)
Пост (радіоперехоплення, бойового сповіщення, РХБ -захисту, дальнього виявлення ядерних вибухів, БП-220, тощо)
Відділення, обслуга
Взвод, група (СпП)
Рота, батарея, центр (приймальний чи передавальний радіоцентр, телефонний центр, центр засобів АСУВ, тощо)
Батальйон, ПВЗ (польовий вузол зв'язку), РРВ (рухомий радіовузол), тактична група, батальйонна група, тощо.

Див. також

Джерела

Закон України Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 22-23, ст.196) Архів
Радянська військова енциклопедія. «ОБЪЕКТЫ — РАДИОКОМПАС» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1978. — Т. 6. — С. 388. — ISBN 00101-223. (рос.)

Примітки

↑ У цьому випадку начальником гарнізону призначається старший військового містечка. Як правило, це командир найбільш чисельної частини чи, наприклад, першого за номером полку, якщо таких полків у містечку розквартировано кілька.