2ТЕ137

2ТЕ137
Основні дані
Рік будування1985
Країна будуванняСРСР СРСР
ЗаводЛТЗ
Разом побудовано1
Країни експлуатаціїне експлуатувався
Ширина колії1520 мм
Рід службивантажний
Технічні дані
Конструкційна швидкість120 км/год
Осьова формула2×(30—30)
Довжина локомотива2×21 000 мм
Ширина3130 мм
Висота5110 мм
Робоча маса2×150 т
Навантаження від
рушійних осей на рейки
245 кН (25 тс)
Тип дизеляД49
Потужність дизеля4000 к.с.
Тип передачіЕлектрична змінного струму
Тяговий генераторА-714АУХЛ2
Тип ТЕДАД-901УХЛ1 (асинхронний з короткозамкнутим контуром)
Потужність ТЕД12×412 кВт — тяговий режим
12×635 кВт — гальмівний режим
Підвішування ТЕДопорно-рамне
Діаметр коліс1250 мм
Сила тяги тривалого режиму2×343 кН (2×40 100 кгс)
Швидкість тривалого режиму20,7 км/год
Запас пального2×7500 кг
Запас піску2×1000 кг
Запас води2×1100 кг
Запас мастила2×1280 кг

2ТЕ137 — дослідний радянський двосекційний дванадцятивісний тепловоз з потужністю двигунів 2 × 4000 к.с. з електричною передачею змінного струму. Конструктивно — вантажний тепловоз 2ТЕ121 з асинхронними тяговими електродвигунами. В експлуатацію не надходив.

Історія

В кінці 1970-их — першій половині 1980-их у Радянському Союзі, як і в багатьох країнах світу, проводилися дослідження по застосуванню на самохідному рухомому складі (локомотиви і моторвагонні поїзди) безколекторних тягових електродвигунів (синхронні або асинхронні). 1975 Луганський тепловозобудівний завод побудував тепловоз (макетний зразок) ТЕ120 потужністю 3000 к.с. з електричною передачею змінного струму і з асинхронними ТЕД. У грудні 1978 була здійснена перша обкатка ТЕ120, а в 1979 його направили на Донецьку залізницю для проходження експлуатаційних випробувань. На підставі цих випробувань рекомендували побудувати дослідний двосекційний тепловоз 2ТЕ121 обладнаний асинхронними ТЕД.

25 березня 1980 від Міністерства шляхів сполучення СРСР надійшла заявка з вихідними технічними вимогами. 1985 Луганський тепловозобудівний завод закінчив будівництво дослідного двосекційного тепловоза (ТУ24.04.544-9), який позначили 2ТЕ137. Конструктивно 2ТЕ137 копіював 2ТЕ121: механічна частина, дизель-агрегат 2В-9ДГ (дизельний двигун 2В-5Д49, тяговий агрегат А-714А). Основні відмінності полягали лише в заміні тягових електродвигунів постійного струму на асинхронні (АД-901), у зв'язку з чим замість випрямної установки був застосований перетворювач частоти (ПЧ-МТП-550-1,2к). Устаткування було розраховане на експлуатацію в умовах помірного і холодного клімату.

1985 Новочеркаський електровозобудівний завод випустив ще один потужний локомотив з асинхронними ТЕД — електровоз ВЛ86Ф, створеного на базі ВЛ85.

Порівняно з 2ТЕ121, тепловоз 2ТЕ137 вийшов досить важким — 300 т, з осьовим навантаженням 25 тс, що було граничною для більшості ліній з тепловозною тягою. 25 травня 1986 було видано постанову ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР № 633 «Про заходи щодо подальшого поліпшення роботи і зміцненню матеріально-технічної бази залізничного транспорту в 1986—1990 рр..», що мало дати новий поштовх у дослідженнях цього питання. Дослідний зразок двосекційного тепловоза залишився на заводі для проведення випробувань і відпрацювання електричної передачі змінного струму. У лютому 1988 Міністерство шляхів сполучення погодило, а Міністерство важкого, енергетичного і транспортного машинобудування затвердило технічне завдання на тепловози з електричною передачею змінного струму.

Важке економічне становище в Радянському Союзі, а також його розпад зупинили виконання завдання, а роботи з вивчення застосування на локомотивах безколекторних тягових двигунів були згорнуті. 2ТЕ137 не надходив на залізниці. За даними на 2008, тепловоз з завареними металевими листами вікнами перебував на території заводу[1].

Примітки

  1. 2ТЭ137-0001. WWW.TRAIN-PHOTO.RU. 17.04.2008. Архів оригіналу за 24.01.2013. Процитовано 2 грудня 2012.

Джерела

  • Раков В. А. Локомотивы и моторвагонный подвижной состав железных дорог Советского Союза 1976-1985. — М. : Транспорт, 1990. — С. 78—80, 213—214. — ISBN 5-277-00933-7.(рос.)
  • Тепловоз 2ТЭ137 // Луганские тепловозы 1956—2006 / Сотрудники Центрального конструкторского бюро ОАО ХК «Лугансктепловоз». — Луганск, 2006. — С. 473—478. — 1000 прим.(рос.)