|
Ґудзоватий Петро Іванович
Петро Ґудзоватий (Псевдо: «Очеретенко», «Вояк», «Василь», «Василь Вечера») (6 червня 1912, с. Володимирці, Жидачівський район, Львівська область — 29 січня 1946, біля с. Ботинь, Луцький район, Волинська область) — шеф штабу ВО «Тютюнник» та З'єднання групи «44». Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 1-го класу. ЖиттєписНародився 6 червня 1912-го року в селі Володимирці (тепер Жидачівський район Львівська область). Закінчив дяківську школу у Львові та працював дяком у селах Верчани та Підгірці на Стрийщині, а в 1935-37 роках у місті Долині. Саме в цей час стає членом ОУН. Наприкінці лютого — 1 березня 1938 підсудний на процесі у Стрию разом із провідним активом ОУН Долинщини. Засуджений на 1 рік ув'язнення, утримувався під вартою у Стрийській в'язниці. З 1938 року Петро проживає у рідному селі Володимирцях. У жовтні 1939 року нелегально перейшов на територію Польщі, вступив до підрозділу Веркшуц (м. Страховиці), де служив до 1940 року. Вояк легіону «Нахтігаль» у 1941 році, а згодом 201 бальйону «Шуцманшафт». В УПАУ березні 1943 року військовий інструктор УПА на Волині. Учасник боїв у с. Бутейки та Іванова Долина у квітні 1943 року. У травні під командуванням Федора Воробця-«Верещаки» вирушає з відділом повстанців у перший рейд на Житомирщину та Київщину, який тривав до вересня 1943 року. У 1944 шеф штабу ВО «Тютюнник», а протягом 1944—1946 З'єднання груп «44»). Одружився з підпільницею, зв'язковою ОУН родом з Житомирщини Ганною Дзьобас. Підпорядковані йому підрозділи у 1944-45 роках мали 30 боїв з Внутрішніми військами НКВС, провели 16 диверсій та 7 засідок. Під кінець осені 1945 року З'єднання груп «44» припинило своє існування як бойова одиниця, але Петро Ґудзоватий залишався на посаді військового референта крайового проводу «Одеса». Федір Воробець-«Олекса» згодом розповідав про обставини у яких вони діяли у 1945 році наступне:
15 січня 1946 року був поранений у ногу під час сутички зі спецгрупою НКВС поблизу села Ботин Луцького району Волинської області, а його зверхник Федір Воробець-«Олекса» теж поранений і захоплений у полон. Застрілився 29 січня 1946 року, оточений НКВС в криївці на хуторі поблизу села Ботин Луцького району Волинської області. Обставини загибелі29 січня спецгрупа УНКВС Волинської області на чолі з агентом «Твердим» та за участі агента «Романа» під прикриттям підрозділу 277 стрілецького полку Внутрішніх військ НКВС провела у с. Ботин (неподалік від м. Луцьк) спецоперацію з метою виявлення місця переховування П. Ґудзоватого-«Василя». Був блокований один з хуторів, який складався з семи хат. Під час ретельного огляду в одній з хат був виявлений добре замаскований бункер, де переховувались два повстанці. Спроба їх захопити живцем не вдалася. Процитуємо доповідну: «У результаті ретельної розробки був виявлений бункер, у якому переховувався референт по військовим справам крайового проводу „ОУН“ Сходу, що мав псевдонім „Василь“, який не бажаючи здаватись, застрелився і був захоплений в полон… Паламарчук Іван Семенович, 1913 року народження, на псевдо „Юсак“…також вилучено 1 автомат,1 гвинтівку, 4 пістолети, 280 патронів, кавалерійське сідло, документи та листівки». Нагороди
Вшанування пам'яті
Див. такожПриміткиЛітература
Посилання |
|||||||||||||||||||||||||||||||
