Філ Рід

Філ Рід
англ. Phillip William Read
англ. Phil Read Редагувати інформацію у Вікіданих
Філ Рід, 1975 рік
Філ Рід, 1975 рік
Філ Рід, 1975 рік
Загальна інформація
ПрізвиськаПринц швидкості (англ. The Prince of Speed)
НаціональністьВелика Британія британець
Громадянство Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження1 січня 1939(1939-01-01)
Лутон, Велика Британія
Смерть6 жовтня 2022(2022-10-06)
Кентербері, Кент[d], Кент, Південно-Східна Англія, Англія, Велика Британія
Вебсторінкаphilread.org
Спорт
Вид спортумотоспорт
ДисциплінаMotoGP: 125cc, 250cc, 350cc, 500cc
Нагороди

Кавалер ордена Британської імперії

CMNS: Філ Рід у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Фі́ліп Ві́льям Рід, MBE (англ. Phillip William Read; 1 січня 1939(19390101), Лутон, Велика Британія — 6 жовтня 2022) — британський мотогонщик, семиразовий чемпіон світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів MotoGP, кавалер Ордену Британської імперії. Перший спортсмен, який виграв чемпіонат світу у трьох класах: 125cc, 250cc та 500cc.[1] Виграв перший чемпіонат світу на мотоциклі Yamaha[2] та останній на MV Agusta. За період 16-річної успішної гоночної кар'єри Філ боровся з іншими видатними гонщиками, такими як Джакомо Агостіні, Майк Гейлвуд та Баррі Шин.

Біографія

Мотоцикл MV Agusta 500, на якому Філ Рід виступав у 1974 році

Філіп Вільям Рід народився 1 січня 1939 року в Лутоні, Англія.

У 1964 році Філ вперше здобув титул чемпіона світу для Yamaha, вигравши змагання в класі 250cc. В наступному сезоні він повторив це досягнення, ставши чемпіоном світу вдруге.

У 1966 році Yamaha представила новий чотирициліндровий двигун для мотоцикла класу 250cc. Через проблеми з новим двигуном Рід поступився короною чемпіона «Майку-Байку» Гейлвуду. У 1967 році він знову боровся з Гейлвудом на його шестициліндровій Honda протягом всього чемпіонату. Хоча вони набрали однакову кількість очок, переможцем став Гейлвуд через наявність п'яти перемог у гонках сезону проти чотирьох у Ріда.[3]

Сезон 1968 року виявився суперечливими. Команда Yamaha хотіла, щоб її гонщики поділили між собою перемоги у двох класах: Рід мав стати чемпіоном у класі 125cc, тоді як його напарник Біл Айві мав перемогти у класі 250cc. Після перемоги у категорії 125cc, Рід вирішив боротися з Айві за титул класу 250cc. Вони закінчили сезон з однаковою кількістю очок, але переможцем був визнаний Філ в результаті порівняння загального часу, які спортсмени показали у чотирьох гонках.[4] Ця зневага до команди дорого коштувала Ріду — японці припинили з ним будь-які ділові стосунки.

Більшу частину сезонів 1969 і 1970 років Філ не брав участі у змаганнях, лише зрідка виступаючи на приватному мотоциклі Yamaha.

У сезоні 1971 року британець повернувся у чемпіонат, виступаючи на модифікованому мотоциклі Yamaha як приватний гонщик, без підтримки заводу. На цьому мотоциклі він здобув п'ятий титул чемпіона світу і став на той момент єдиною людиною, що виграла чемпіонат світу у складі приватної команди.

У 1972 році йому запропонували виступати за команду MV Agusta, де його колегою по команді став Джакомо Агостіні, і в 1973 році Філ став чемпіоном світу в класі 500cc. На наступний сезон Агостіні перебрався до команди Yamaha і став непримиримим суперником британця, що не завадило Ріду успішно захистити свій титул. Цей сезон став останнім у MotoGP для легендарної італійської марки. Це був також останній титул, здобутий з чотиритактним двигуном, до появи класу MotoGP в 2002 році.[3]

У чемпіонаті 1975 року Рід боровся з Джакомо Агостіні в класі 500cc, але зайняв друге місце. Розуміючи, що ера чотиритактних машин закінчилась, Філ покинув італійську команду: у сезоні 1976 року він виступав на приватному Suzuki. Здобувши два подіуми у трьох гонках сезону, Філ знявся з чемпіонату під час Гран-Прі Бельгії і завершив свою кар'єру в MotoGP. Увечері після кваліфікації, на якій він забезпечив собі другу стартову позицію, Філ разом з дружиною Мадлен сів у свій Rolls-Royce Silver Shadow та поїхав у Англію. Причини його вчинку залишались невідомими, але тоді ходили чутки, що він це зробив після сварки з дружиною. Майже через 40 років Рід спростував цю інформацію, пояснивши припинення виступів банкрутством його головного спонсора, італійської компанії виробника шоломів, та неможливістю утримання п'ятьох механіків для подальших виступів[5].

Його остання гонка відбулась на острові Мен у 1982 році у віці 43 років.

У 2002 році Міжнародна мотоциклетна федерація визнала Філа Ріда «легендою» MotoGP.[6]

Окрім виступів у MotoGP, Філ Рід також брав участь в гонках на витривалість. Він їздив на Honda в 24-годинній гонці Bol d'Or у Ле-Мані, а також брав участь у 8-годинній гонці в Thruxton.

Статистика виступів

MotoGP

У розрізі сезонів

Система нарахування очок, що діяла у 1950-1968 роках:

Місце 1 2 3 4 5 6
Очки 8 6 4 3 2 1

Система нарахування очок, що діяла з 1969 року:

Місце 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Очки 15 12 10 8 6 5 4 3 2 1
Сезон Клас Мотоцикл Гонки Пер Под Очки Місце
1961 125cc EMC 1 0 0 3 12
350cc Norton 3 1 1 13 5
500cc Norton 1 0 0 3 15
1962 350cc Norton 1 0 0 1 15
500cc Norton 3 0 2 11 3
1963 250cc Yamaha 1 0 1 4 10
350cc Gilera 1 0 1 4 11
500cc Gilera 3 0 3 16 4
1964 125cc Yamaha 1 0 1 6 8
250cc Yamaha 7 5 7 46 1
350cc AJS 1 0 1 6 6
500cc Norton 5 1 4 25 3
1965 125cc Yamaha 1 1 1 8 10
250cc Yamaha 9 7 9 56 1
350cc Yamaha 1 0 1 6 9
1966 125cc Yamaha 9 1 5 29 4
250cc Yamaha 6 0 6 34 2
350cc Yamaha 1 1 1 8 8
1967 125cc Yamaha 6 2 6 40 2
250cc Yamaha 8 4 8 50 2
1968 125cc Yamaha 8 6 8 40 1
250cc Yamaha 7 5 7 46 1
1969 250cc Yamaha 1 1 1 15 13
350cc Yamaha 1 1 1 15 13
1970 250cc Yamaha 2 0 2 22 12
350cc Yamaha 1 0 1 10 17
1971 250cc Yamaha 7 3 5 73 1
350cc Yamaha 1 0 1 12 16
500cc Ducati 1 0 0 8 18
1972 250cc Yamaha 5 2 4 58 4
350cc MV Agusta 5 1 3 51 5
1973 350cc MV Agusta 5 0 5 56 3
500cc MV Agusta 8 4 8 84 1
1974 500cc MV Agusta 7 4 7 82 1
1975 500cc MV Agusta 8 2 8 76 2
1976 500cc Suzuki 2 0 2 22 10
Всього 138 52 121 1039

Цікаві факти

За свою спортивну кар'єру Філ Рід досяг таких видатних результатів:[3]

  • він є гонщиком, що виграв перший чемпіонат світу для Yamaha та останній для MV Agusta;
  • разом з Джоном Екеролдом (чемпіоном світу в класі 350сс у 1980 році) Філ є одним з двох гонщиків, які виграли чемпіонат на приватному, а не заводському мотоциклі;
  • Рід здобув 15 золотих, срібних та бронзових медалей чемпіонату світу, загалом 121 раз піднявшись на подіум Гран-Прі;
  • Філ занесений у Книгу рекордів Гіннеса як гонщик, що виграв найбільше чемпіонатів у класі 250сс;
  • разом з Майком Гейлвудом та Валентіно Россі Рід є одним з трьох гонщиків, що вигравали чемпіонат світу в 3, або більше різних класах.
  • у списку 40-ка найкращих мотогонщиків усіх часів за версією Міжнародної мотоциклетної федерації Філ Рід займає 9-те місце.[7]
  • за першим контрактом із Yamaha Філ отримував 5 000 фунтів (що на сьогодні становить приблизно 37 000 фунтів). Проте він мав можливість використовувати мотоцикли команди для участі у приватних гонках, де він міг заробити значно більше. Для прикладу, за перемогу на етапах MotoGP у Нідерландах, або Італії, платили 300 лір, тоді як за перемогу у змагання Адріатики можна було заробити 3 млн. лір.
  • у списку найстарших гонщиків, які коли-небудь здобували перемогу на етапах MotoGP, Рід займає 9 місце — на момент його останньої перемоги на Гран-Прі Чехословаччини-1975 йому було 36 років та 235 днів.[8]

Примітки

  1. Phil Read: Profile (англ.) . Dorna Sports. Процитовано 20.06.2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  2. Phil Read on Grand Prix racing of now and then. motogp.com. Dorna Sports. 18.09.2014. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 18.09.2014. [Архівовано 2014-10-29 у Wayback Machine.]
  3. а б в Phil Read: Biography (англ.) . Phil Read MBE. Процитовано 20.06.2013.
  4. Glenn Le Santo. Ранние годы гонок Гран-при, шестидесятые годы (рос.) . Архів оригіналу за 09.05.2012. Процитовано 20.06.2013. [Архівовано 2012-05-09 у Wayback Machine.]
  5. Günther Wiesinger (11.01.2016). Phil Read lüftet das Geheimnis des Belgien-GP 1976. speedweek.com (нім.) . Процитовано 19.01.2016.
  6. MotoGP Legends (англ.) . Dorna Sports. Архів оригіналу за 19 січня 2017. Процитовано 20.06.2013. [Архівовано 2017-01-19 у Wayback Machine.]
  7. Кирилл Чернышев (02.08.2010). Crème de la Crème: Самые успешные гонщики всех времен (рос.) . MOTOGONKI.RU. Процитовано 04.10.2013.
  8. Longest winning career in Grand Prix racing for Rossi. motogp.com (англ.) . Dorna Sports. 23.09.2014. Процитовано 25.09.2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Джерела

  • Профіль на офіційному сайті MotoGP (англ.)
  • Профіль на офіційному сайті Isle of Man TT (англ.)
Попередник:
Велика Британія Біл Айві
Чемпіон світу у класі 125сс
1968
Наступник:
Велика Британія Дейв Сіммондс
Попередник:
Джим Редман
Чемпіон світу у класі 250сс
1964-1965
Наступник:
Велика Британія Майк Гейлвуд
Попередник:
Велика Британія Майк Гейлвуд
Чемпіон світу у класі 250сс
1968
Наступник:
Велика Британія Кел Каррузерс
Попередник:
Велика Британія Родні Гоулд
Чемпіон світу у класі 250сс
1971
Наступник:
Фінляндія Ярно Саарінен
Попередник:
Італія Джакомо Агостіні
Чемпіон світу у класі 500сс
1973-1974
Наступник:
Італія Джакомо Агостіні