Сало свиняче, соленеСало свиняче, підготовлене для витоплення смальцюЗаправка для борщу на основі сала
Са́ло — тваринний підшкірний жир, найчастіше свинячий. Молоде́ сало — свіже, ще не дуже просолене сало. Старе́ сало — дуже просолене сало, що зберігається тривалий час[1]. Нутряне (середо́ве́[2]) сало відоме як здір[3], топлене яловиче чи бараняче сало називають лоєм[4]. Інколи, для назви солоного або копченого сала, використовують слово іншомовного походження — шпик.
В Україні та багатьох інших країнах є частиною традиційної національної кухні.
У минулі часи сало було дуже важливим елементом харчування завдяки своїй дуже високій харчовій цінності (770—870 ккал на 100 г), а також здатності зберігати свої властивості протягом тривалого часу без охолодження. Для цього сало засолюють. З сала витоплюють смалець та виробляють шкварки.
Сьогодні, коли поширюється здорове харчування з невеликим вмістом жирів, сало стає більше традиційною закускою на національному столі, ніж основною стравою.
Етимологія
Слово сало походить від праслов'янського sadlo, пов'язане з saditi «садити, сідати» («те, що сідає на м'ясо»), пов'язується також з пракельт. saldi- ((ірл.) saill «солонина», saillim «солю»)[5].
Медична дія сала
Сало в залежності від способу відгодівлі містить 88—94 відсотки чистого жиру, який за рівнем засвоюваності йде нарівні з молочним і риб'ячим жирами. Біологічна активність сала в п'ять разів вища, ніж яловичого жиру. За вмістом інших незамінних жирних кислот (близько 10 %) свиняче сало переважає вершкове масло. Окрім того, сучасна наука стверджує, що якість свинячого сала поліпшується при топленні. А його споживання в поєднанні з овочевими салатами попередить розвиток атеросклерозу.
Доктор сільськогосподарських наук, академік Української академії аграрних наук і Російської академії сільськогосподарських наук, лауреат державних премій України Валентин Рибалко зазначає[6]:
Хочу заперечити тим фахівцям, які особливо в останні роки стверджують, що сало свиней не має попиту, оскільки містить у собі багато холестерину, який відкладається в організмі людини. Слід нагадати: за результатами спеціальних досліджень виявлено, що в 100 грамах свинини міститься 60 міліграмів холестерину, яловичини — 67, телятини — 87, м'яса птиці — 113, маргарину — 186, вершкового масла — 244, білків курячого яйця — 1560, риб'ячого жиру — 5700. Тоді, як у свинячому салі є тільки сліди холестерину. Водночас воно містить у собі всі незамінні аміно- і жирні кислоти. Свіже сало зберігає всі свої біологічно цінні якості, не пошкоджені й не знищені грубою переробкою. Сучасною медициною встановлено, що сало сприяє виведенню з організму радіонуклідів і тому рекомендується з профілактичною метою, особливо в екологічно несприятливих зонах, щоденно його споживати жінкам по 45—50, а чоловікам — по 65—70 грамів.
Свиняче сало у предків українців вважалося незамінним при лікуванні багатьох захворювань, зокрема, зубного болю, болю у п'ятковій шпорі, суглобах.
На території України здавна вирощували свиней а також полювали на вепрів, з яких отримується сало. В «Руській правді» й уставних грамотах часів Київської Русі згадується про широке використання м'яса й сала свиней в порівнянні з іншими продуктами.[8] Одним з факторів вибору Князя Володимира християнства над мусульманство, як релігії Київської Русі: «Но се ему бЂ не любо: … о неяденьи мясъ свиныхъ» («Повість минулих літ», 986 р.).[9]
Існує думка, що сало мало перевагу над іншими продуктам за часів татарських навал оскільки свиней не забирали, адже мусульманам свинину не можна їсти, але існують твердження, що попри це татари заганяли свиней в якісь приміщення і спалювали.[10]
Сало здавна було особливо популярним в українців. За частотою ужитку його можна порівняти з такими відомими національними стравами, як борщ, вареники, голубці, галушки. Сало є неповторною закускою в тому сенсі, що більшість народів вживає його переважно у вигляді смальцю, а українці їдять його шматками, часто з хлібом, часником та солоними овочами.
Йому віддавали перевагу, навіть не підозрюючи, що воно містить багато корисних речовин, необхідних людському організму. І, насамперед, — арахідонову кислоту, яка належить до цінних ненасичених жирів і бере участь в утворенні багатьох гормонів, а, отже, в холестериновому обміні, побудові клітинних мембран, допомагає роботі серцевого м'яза й знижує рівень холестерину. Навіть масло за своєю біологічною властивістю та вмістом жирних кислот поступається салу.
Згадка про сало й фіксація цього слова міститься у вірменському манускриптіVII століття «Опис хозарської трапези».
↑Головна. Сало — музей-ресторан. Львівський музей актуального мистецтва. Архів оригіналу за 15 липня 2011. Процитовано 10 серпня 2011.
Література
Бойко А. Наше сало: історія, способи соління, страви, анекдоти. — Київ: ЧП Наталья Брехуненко, 2007. — 62 с. — ISBN 978-966-02-4434-4.
Сало — то є сила…: найкращі рецепти страв із сала / упоряд.: Ольга Чайка, Роман Чайка, Ярослав Чайка. — Вид. 4-те, перероб. і допов. — Тернопіль: Терно-граф, 2015. — 106 с. — ISBN 978-966-457-255-9.
Сало свиное // Обычаи, повѣрья, кухня и напитки малороссіянъ / Маркевич Н. — К., 1860. — С. 161—162. (рос. дореф.)
Солонина и сало // Пища и питье крестьянъ-малороссовъ, съ нѣкоторыми относящимися сюда обычаями, повѣрьями и примѣтами / В.Щ[елоковская] / Этнографическое обозрѣніе / Янчук Н. А. (ред.). — Москва, 1899. — № 1—2. — С. 301—302.(рос. дореф.)
