Південно-Донецька залізниця

Південно-Донецька залізниця

Станція Ясинувата
Історія будівництва українських залізниць.gif
Статусісторична.
залізниці приємниці: Донецька, Придніпровська та Південно-Східна
Штаб-квартираЯсинувата, Донеччина
Роки функціонування1937—1953
КраїнаУкраїна Україна (Українська РСР)
Ширина колії1520 мм
мапа Південно-Донецької залізниці, видавець: Генштаб Армії, 1943 рік

Південно-Донецька залізниця (рос. Южно-Донецкая железная дорога) — залізнична магістраль в південній частині Донбасу. Утворена на виконання Постанови Ради Народних Комісарів СРСР № 813 від 17 травня 1937 р. та Наказу НКШС № 106/Ц від 21 травня 1937 р. з Донецької та Сталінської залізниць виділені ділянки, з яких було організовано Південно-Донецьку залізницю[1], за цим же Наказом в інших межах знов відтворено Північно-Донецьку.
П.-Д.з. з'єднувала основні вугільні підприємства Донбасу з азовськими морськими портами у Таганрозі (через ст. Марцево) та у Маріуполі.
Управління нової Південно-Донецької залізниці розташовувалося на станції Ясинувата.

Історія

У 1937 році відкрито гілку Постишеве (Гришине/Красноармійське/Покровськ) — Павлоград.

У 1939—1945 роки: залізниця переведена (1941 року, як і всі інші залізниці СРСР) на воєнний стан. Під час війни зруйновано 8000 км шляхів, 1500 мостів, 27 локомотивних депо, 8 вагонних депо, 400 вокзалів і станційних будівель.

У 1953 році — об'єднана з Північно-Донецькою залізницею під загальною назвою Донецька залізниця на виконання Постанови Ради Міністрів СРСР № 1263 від 14 травня 1953 р. та Наказу МШС № 80Ц від 15 травня 1953 р[2].

Керівники залізниці

Примітки

  1. ↑ Афонина, 1996, с. 119.
  2. ↑ Афонина, 1996, с. 147.

Джерела

Див. також