Поліські залізниці
Поліські залізниці — казенні залізниці, побудовані Російською імперією впродовж 1882—1907 років. ОписПроходили територією Віленської, Гродненської, Вітебської, Мінської, Волинської, Могильовської, Чернігівської, Орловської губернії. З'єднували Захід Російської імперії із українською Сіверщиною та Прибалтійським, Північно-Західним, Центрально-промисловим районами. Лінії:
Основні ділянки:
Протяжність залізниці станом на 1913 рік — 1904 версти (у тому числі 1039 верст — двоколійний).
ІсторіяІдея побудови належить імператору Олександру ІІІ, який звернув увагу на нестачу шляхів сполучення у стратегічному західному напрямку, а також на те, що великі простори за відсутності комунікації залишалися неосвоєними, втрачалися великі запаси лісу, бо його не було чим вивезти. Указ про будівництво Поліської залізниці виданий 29 травня 1882 року, 14 лютого 1883 року почалося будівництво. Про те, що будівництву надали надзвичайно важливе державне значення свідчить те, що воно велося швидкими темпами. У сніжний 1884 рік було відкрито рух Вільно — Лунинець, а у жовтні 1885 року — Лунинець — Рівне. Рухомий складУ 1885 році на Поліських залізницях налічувалося: 68 паровозів, 200 пасажирських і 1511 вантажних вагонів. У 1905 році — 410 пасажирських і 7927 вантажних вагонів. Станом на 1913 рік — 1904 версти (у тому числі 1039 верст — двоколійний). Рухомий склад налічував 359 паровозів, 9127 товарних і 437 пасажирських вагонів.[1]. ЕкономікаЧистий прибуток:
Посилання
Джерела
Література
Примітки
|