Праісторією поселень на території сучасної Петропавлівки, за свідченнями археологів та краєзнавців-істориків, є поселення близько 7 тисяч років тому. Підтвердженням цього — археологічні знахідки в районі урочищ Капкас, Корніїшине, на городах біля сільського ФАПу, які говорять про те, що на цій території жили люди ще за трипільської культури.
У 1845 році поселення вже називалось Свинаркою. Про це свідчить документ, виданий черкаським повітовим судом у 1845 році Пикалу Семену Пилиповичу та інший, виданий головною управою маєтків південної Росії князяМ. С. Воронцова за № 28 від 21 січня 1852 року. Точної дати, коли саме поселення із Трисаг перейменували на Свинарку немає, але це було десь на початку XIX століття.
Спочатку Свинарку називали хутором, так як у поселенні не було церкви. У 1846 році хуторська громада купила в Буртах невеличку дерев'яну церкву і на день святої Параскеви спорудила її у своєму селі. У 1854 році церкву перебудували і освятили 12 липня цього ж року в честь святих Первоапостольних Петра і Павла.
На кінець 19 століття в селі мешкало 3 492 особи, було багато вітряків[5].
У 1916 році загальним сходом села при погодженні з волосною управою було вирішено йменувати село Петропавлівкою на честь апостолів Петра й Павла.
Революційні події 1917 року також не обійшли Петропавлівку, а Ковтун Мусій Олексійович, односелець, був безпосереднім учасником "штурму" Зимового палацу, якого насправді не було. Першим головою сільської ради обрано Недоступа Степана Петровича. Першим прообразом сучасного колгоспу стало створене у 1921 році Товариство спільного обробітку землі «Культура», яке організував Зозуля Омелько Платонович.
У 1930 році в селі відкрито семирічну школу, директором якої був Бараненко Петро Іванович. До того часу в селі працювала чотирикласна школа, першим завідувачем її після Жовтневого перевороту був Біляківський.
У 1933 році село пережило Голодомор, внаслідок якого загинуло, за свідченням тодішнього старшого виконавця сільської ради Степанія Демида Яковича, близько 1 300 жителів.
Не зважаючи на Голодомор, репресії, насильницьку колективізацію, на фронтах Другої світової війни на боці СРСР чомусь воювало 546 жителів села, 217 з них загинули, 198 відзначені російськими урядовими нагородами. 111 юнаків і дівчат вивезено до Німеччини, 29 із них не повернулися. На братській могилі воїнів, що загинули в боях за реокупацію села силами СРСР, споруджено обеліск Слави.
У 1950 році існуючі на території села колгоспи об'єднано в один — ім. Куйбишева, а його головою обрано Погорілого Дмитра Васильовича. Розвиток у зміцненні соціальної сфери села розпочався у 60—70-х роках. У цей час було збудовано Будинок культури, нові приміщення магазинів, сучасну середню школу.
За трудові досягнення в галузі будівництва Заболотному Василю Макаровичу в 1974 році було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням йому ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот». За постійні високі надої молока Бондар Ніна Варфоломіївна нагороджена орденом Леніна.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.
Сучасність
На сьогодні в селі працюють фермерські господарства Жугана Івана Миколайовича, Бур'яна Віталія Миколайовича, Турла Анатолія Васильовича, Федорова Василя Васильовича.
Персоналії
Тригуб Євфим (Юхим) Діомидович — український офіцер, загинув 6 лютого (24 січня) 1918 року у Києві
Петропавлівка від минулого до сьогодення : до 100-ліття перейменування села [Городищен. р-ну Черкас. обл.] / Володимир Чос. — Черкаси : Чабаненко Ю. А., 2016. — 110 с. : іл., портр. — Бібліогр.: с. 100 (13 назв). — ISBN 978-966-920-119-5