|
Воронцов Михайло Семенович
Миха́йло Семе́нович Воронцо́в (нар. 19 (30) травня 1782, Санкт-Петербург, Російська імперія — пом. 6 (18) листопада 1856, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — з 1823 — новоросійський генерал-губернатор та повноважний намісник Бессарабії (1823—1844), граф, генерал-фельдмаршал, генерал-ад'ютант; почесний член Петербурзької академії наук (1826); з 1845 року світліший князь, в 1844—1854 — намісник на Кавказі. Сприяв господарському розвитку краю, розбудові Одеси та інших міст. Син графа Семена Романовича Воронцова, російського посланника в Лондоні, і Катерини Олексіївни, уродженої Сенявіної. Його стриєм був канцлер Олександр Воронцов, а стрийною — Катерина Дашкова, очільниця Імператорської академії. Дитинство і юність провів з батьком у Лондоні, де здобув освіту[1]. Відомий через особисті конфлікти з російським поетом Олександром Сергійовичем Пушкіним. У нього поет перебував під час заслання до Одеси. Пушкін написав проти графа Воронцова епіграму. Військова службаВійськову кар'єру розпочав у 1801 році в лейб-гвардії Преображенського полку, у званні поручика. У 1803—1804 роках воював на Кавказі, де брав участь в експедиції в Закатальську ущелину (1804). У вересні 1805 він бригад-майором під командуванням генерал-лейтенанта графа Толстого брав участь у блокаді фортеці Гамельн у шведській Померанії. Брав участь у битвах під Пултуськом, при Фрідланді, за що отримав звання полковника. 1809 року він командиром нарвського піхотного полку воював на Балканах проти Османської імперії. 1810 року отримав звання генерал-майора. У франко-російській війні 1812 року Воронцов був під командуванням князя Багратіона. Брав участь у битвах при Смоленську, Бородіно, Лейпцигу, Краонні, Парижі. У 1815—1818 роках командував окупаційним корпусом у Франції. Губернатор і Бесарабський намісник 7 травня 1823 призначений генерал-губернатором і повноважним намісником Бессарабської області. 1823 року вперше на Дніпрі побудував пароплав у власному маєтку в Мошнах. Розвивав вугільні копальні на сході губернії. Розвивав Одесу, де відкрив Товариство сільського господарства Південної Росії. У Криму розвивав виноробство і будував шосе. В Алупці він побудував у 1828—1851 роках Воронцовський палац за проектом англійського архітектора Е. Блора, що спроектував Букінгемський палац у Лондоні. За його губернаторства сталося 6-річне нашестя сарани. Вживав запобіжні заходи від перекинення чуми з Османської імперії. Сприяв розвитку мистецтв, зокрема підтримував молодого італійського художника Карло Боссолі. Кавказький намісник1844 року Михайло Воронцов був призначений головнокомандувачем на Кавказі і кавказьким намісником. За похід у Дарго йому було надано княже звання. Були взяті дагестанські аули Гергебіль і Салти. За станом здоров'я покидає кавказьку компанію. 26 серпня 1856 року в День коронування Імператора Олександра II Воронцову йому було дане звання генерал-фельдмаршала. Михайло Воронцов помер у Одесі 6 листопада 1856 року. Нащадки проживають в Америці й Україні (Вінницька область, місто Калинівка). Могила Михайла Воронцова і його дружину поховали в Одеському Спасо-Преображенському кафедральному соборі (Соборна площа). Собор був зруйнований в 1936 комуністами, а металева капсула із залишками Воронцова відкрита і розграбована. Зникла особиста зброя і нагороди. Прах князя Воронцова і його дружини пересічні одесити перепоховали таємно на Слобідському цвинтарі. У 2005 Одеська міська рада ухвалила рішення про повернення праху Воронцових у відновлений Собор[2], вони перепоховані в нижньому Храмі під тим місцем верхнього Храму, де останки Воронцових покоїлися впродовж 80 років. Церемонія перепоховання відбулася 10 листопада 2005[3]. Пам'ятникиЙому поставлені пам'ятники в Одесі та Бердянську[4]. Пам'ятник М. С. Воронцову у Тифлісі (Тбілісі) було встановлено на Воронцовській площі у 1867. Скульптор академік М. С. Піменов зробив макет пам'ятника, після його смерті роботу завершував його учень В. П. Крейтан. Архітектор Отто Симонсон. Це був перший пам'ятник в Грузії. Радянська влада знищила його в 1922, а площу перейменувала у площу Карла Маркса (у 1990-х площу знову перейменували, тепер вона Саарбрюкенська). Пам'ятник в Одесі встановлено у 1863 (архітектор Франческо Боффо, скульптор Фрідріх Бруггер). Радянська влада намагалася знищити пам'ятник з допомогою трактору, але трос, який було накинуто на пам'ятник для його знищення розірвався. Пам'ятник князю стоїть на Соборній площі біля відновленого Одеського Спасо-Преображенського кафедрального собору, в якому він похований. Вулиця Воронцовська у місті Херсоні.
Див. такожПримітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
