Кожен із членів журі обирав п'ятьох футболістів, які, на його думку, є найкращими гравцями Європи. За перше місце нараховували 5 очок, за друге — чотири, за третє — три, за четверте — два, за п'яте — одне очко. Переможець максимально міг отримати 130 очок.
Результати голосування були опубліковані 30 грудня 1986 року в журналі France Football (№ 2125).
Представник СРСР втретє виграв трофей «Золотий м'яч». Лідером за цим показником залишалися німці — 5 нагород, у Англії та Франції було по 4, в Іспанії, Італії та Нідерландів — по 3 нагороди.
Ігор Бєланов став першим володарем трофею (якщо не враховувати дебютне опитування), який до цього жодного разу не був відзначений респондентами у попередні роки. Цікаво, що динамівець і у майбутніх опитуваннях також не набирав очок, він досі залишається єдиним володарем «Золотого м'яча» з однією номінацією.
27 гравців згаданих в анкетах представляли 13 країн, з них найбільше було від ФРН, СРСР, Франції та Данії — по 4, від Бельгії та Нідерландів — по 2 гравці.
Представники ФРН 30 років поспіль були серед номінантів на нагороду. Усього за 31 рік вручення нагороди футболісти ФРН згадувалися в анкетах хоча б одного разу у 30-ти опитуваннях, італійські гравці згадувалися в анкетах у 29-ти опитуваннях, Англії — у 28-ми, Франції — у 27-ми, Іспанії — у 26-ти, СРСР — у 25-ти, Шотландії — у 22-х, Швеції — у 21-му, Угорщини, Португалії та Югославії — у 20-ти, Нідерландів — у 19-ти опитуваннях.
Бєланов, Заваров та Яковенко стали восьмим, дев'ятим та десятим відповідно гравцями київського «Динамо», які фігурували в опитуваннях щотижневика «Франс Футбол». За цим показником київське «Динамо» зміцнило лідерство серед клубів із СРСР, у найближчого переслідувача тбіліського «Динамо» значилося 6 гравців.
Вперше в анкетах респондентів було одразу три представники київського «Динамо».
Загалом 393 згадані в анкетах футболісти за історію проведення опитування представляли 27 країн. Лідерами за кількістю таких футболістів були ФРН — 37 гравців, Англія — 35 та Італія — 31 гравець. До десятки найкращих входили також Франція та СРСР — по 27, Іспанія — 22, Нідерланди — 21, Югославія — 19, Угорщина — 18, а також Чехословаччина та Швеція — в обох по 17 гравців.
Цікаво, що останньою країною чий гравець потрапив до списків «Франс Футбол» була Греція у 1969 році. Відтоді протягом 17 років серед претендентів на нагороду не було жодного футболіста з інших країн Європи, окрім 27-ми згаданих раніше.
Франц Бекенбауер залишався також лідером за кількістю потраплянь у 10-ку найкращих — 11 разів, за ним йшли Мішель Платіні та Йоган Кройф — по 9, Еусебіу, Джанні Рівера та Герд Мюллер — по 8, Боббі Чарлтон та Карл-Гайнц Румменігге — по 7 разів.
Примітки
↑Газета «Команда» № 195 (2787), 19 жовтня 2007 року