Кожен із членів журі обирав п'ятьох футболістів, які, на його думку, є найкращими гравцями Європи. За перше місце нараховували 5 очок, за друге — чотири, за третє — три, за четверте — два, за п'яте — одне очко. Переможець максимально міг отримати 135 очок.
Результати голосування були опубліковані 29 грудня 1987 року в журналі France Football (№ 2177).
34 згадані в анкетах гравці представляли 20 країн (повторення рекорду 1983 року), з них найбільше було від Англії — 7, ФРН — 4, від СРСР, Нідерландів, Іспанії, Італії та Румунії — по 2 гравці.
Англійці повторили рекорд року для однієї країни — 7 футболістів. Раніше таку ж кількість гравців серед номінантів мала Німеччина, причому двічі у 1974 та 1975 роках, а також Нідерланди у 1978 році.
Представники ФРН 31 рік поспіль були серед номінантів на нагороду. Усього за 32 роки вручення нагороди футболісти ФРН згадувалися в анкетах хоча б одного разу у 31-му опитуванні, італійські гравці згадувалися в анкетах у 30-ти опитуваннях, футболісти Англії — у 29-ти, Франції — у 28-ми, Іспанії — у 27-ми, СРСР — у 26-ти, Шотландії — у 23-х, Швеції — у 22-х, Португалії — у 21-му, Угорщини, Нідерландів та Югославії — у 20-ти опитуваннях.
Вперше з 1965 року в анкети респондентів потрапив представник Швейцарії.
Загалом 406 згаданих в анкетах футболістів за історію проведення опитування представляли 28 країн. Лідерами за кількістю таких футболістів були Англія — 38 гравців, ФРН — 37 та Італія — 32 гравець. До десятки найкращих входили також Франція та СРСР — по 27, Іспанія — 23, Нідерланди — 21, Югославія — 19, Угорщина — 18, а також Чехословаччина та Швеція — в обох по 17 гравців.
Франц Бекенбауер також залишався лідером за кількістю потраплянь у 10-ку найкращих — 11 разів, за ним йшли Мішель Платіні та Йоган Кройф — по 9, Еусебіу, Джанні Рівера та Герд Мюллер — по 8, Боббі Чарлтон та Карл-Гайнц Румменігге — по 7 разів.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
