Кожен із членів журі обирав п'ятьох футболістів, які, на його думку, є найкращими гравцями Європи. За перше місце нараховували 5 очок, за друге — чотири, за третє — три, за четверте — два, за п'яте — одне очко. Переможець максимально міг отримати 145 очок.
Результати голосування були опубліковані 24 грудня 1991 року в журналі France Football (№ 2385).
Француз був відзначений в усіх 29 анкетах респондентів, зокрема у 26 — на першому місці. У підсумку він набрав 97,2 % максимально можливої кількості очок.
Вперше одразу три гравці розділили друге місце (у 1972 році таких було два).
Жан-П'єр Папен втретє потрапив у підсумковий залік опитування. У 1989 році французький гравець набравши 10 очок посів 10 місце, а у 1990 — 11 місце (3 очки).
Жан-П'єр Папен переміг з рекордним показником за кількістю набраних очок — 141 із 145. Хоча за показником максимально можливої кількості очок (97,24 %) цей результат став лише 4-м, поступаючись показникам Мішеля Платіні — 98,46 % (1984), 97,69 % (1985) та Карла-Гайнца Румменігге — 97,60 % (1980).
Жан-П'єр Папен також переміг з найбільшою різницею очок над переслідувачами — 99 очок. А за відсотками максимально можливої кількості очок над найближчим конкурентом — 68,28 % (97,24 % проти 28,97 %) француз поступається лише показнику Карлу-Гайнцу Румменігге1980 року — 70,4 % (97,6 % проти 27,2 %).
Вперше з 1980 року були відсутні представники Бельгії.
Шостий рік поспіль в анкетах респондентів не було жодного гравця з Угорщини.
Представники Німеччини 35 роки поспіль згадувалися в анкетах респондентів. Усього за 36 років вручення нагороди футболісти Німеччини згадувалися в анкетах хоча б одного разу у 35-ти опитуваннях, італійські гравці згадувалися у 34-х опитуваннях, футболісти Англії — у 32-х, Франції та Іспанії — у 31-му, СРСР — у 29-ти, Швеції, Нідерландів та Югославії — у 24-х, Шотландії — у 23-х, Португалії — у 22-х, Бельгії — у 21-му, Угорщини — у 20-ти опитуваннях.
Лідером за кількістю футболістів, які фігурували в опитуваннях щотижневика «Франс Футбол» був «Ювентус» — 22 гравці, мадридський «Реал» представляв 21 гравець, «Барселону» — 18, «Мілан» та «Манчестер Юнайтед» — по 16, «Інтернаціонале» — 14, «Кельн», «Ліверпуль» та київське «Динамо» — по 12, «Аякс» — 11, «Андерлехт», «Баварію», «Бенфіку» та «Црвену Звезду» по 10 футболістів.
Вдруге в історії нагороди (вперше у 1989 році) не було жодного клубу-дебютанта опитувань.
Вперше в опитуваннях були згадані 14 футболістів, серед яких майбутній володар «Золотого м'яча» Христо Стоїчков.
Згадані в анкетах футболісти (загалом 452) за історію проведення опитування представляли 28 країн. Лідерами за кількістю таких футболістів були Німеччина — 45, Англія — 43 та Італія — 39 гравців. У десятку лідерів також входили Франція — 30, СРСР — 29, Іспанія — 26, Нідерланди — 24, Югославія — 23, Угорщина — 18, а також Чехословаччина та Швеція — по 17 гравців.
Франц Бекенбауер також залишався лідером за кількістю потраплянь у 10-ку найкращих — 11 разів, за ним йшли Мішель Платіні та Йоган Кройф — по 9, Еусебіу, Джанні Рівера та Герд Мюллер — по 8, Боббі Чарлтон та Карл-Гайнц Румменігге — по 7 разів.
Примітки
↑Газета «Команда» № 212 (2804), 14 листопада 2007 року