Верба (Дубенський район)
Ве́рба — село в Дубенському районі Рівненської області, розташоване на лівому березі річки Ікви, за 20 км від районного центру м. Дубно. Центр Вербської територіальної громади. З північного заходу села проходить міжнародна автодорога Київ-Чоп, також село має власну залізничну станцію, якою керує Львівська залізниця. Розташування, рельєф та корисні копалиниСело розташоване у географічній зоні Мале Полісся. Північно-західна частина села розташована на висоті 230 м від рівня моря, у той час як південно-східна, яка прилягає до долини річки Іква — 200 м від рівня моря. Такий перепад висот пояснюється тим, що відразу за селом починається межа Малого Полісся із Повчанською височиною. Сусідні села: Стовпець (південь), Птича (півн. схід), Софіївка Перша (півн. захід). На південний схід від села є родовище торфу, яке вже не розробляється. (Див. також Урочище «Верба»). Історія Перша письмова згадка про село міститься у Привілеї короля Казимира Дениску Мукосійовичу на м. Збараж (пожиттєво) та села Збаразької волості (довічно) «за вірну службу», виданий за згодою Панів-Ради від 12 січня 1442 року, у якому село згадується серед інших сіл волості. У 1518 році отримує міське право від короля Сигізмунда І. 1545 рік — згадується у ревізії Кременецького замку, де зазначено, що власники сіл Берега і Верби утримували одну з городень. Власником Верби у цьому джерелі названо Анджея Куньовського. У 1549 році село придбав шляхтич Михайло Дашкович Єлович-Малинський. У 1564 році він отримав локаційний привілей на заснування містечка і право влаштовувати в ньому торги (раз на тиждень у четвер) та ярмарок (двічі на рік). В західній частині Верби, де сходились шляхи, що вели в напрямі Кременця, Дубна, Козина і Бродів, звели ратушу, будинки заїздів. Містечко оточили земляним валом. Частина Верби, що містилася поза межами валу, і надалі лишалася на становищі села. Частина села, що мала статус містечка була і залишається зараз центром. У 1774 році в селі проживало 1282 чол., була церква, що володіла 90 десятинами землі, діти навчалися в церковно-парафіяльній школі. Згадується Верба і у «Списку всех почтовых станций в Волынской губернии» — пожвавлюється життя села. Це було пов'язано з тим, що через Вербу пролягав поштово-пасажирський тракт, була поштова станція, де було 34 коней. Поселення на той час було власністю шляхтича Лукаша Ротаріуша (герба «Гриф»)[1]. Після поділу Польщі 1793 року територія, до якої належить Верба, відійшла до Російської імперії. Містечко було центром волості у Дубенському повіті Волинської губернії. Згідно з енциклопедичним словником Брокгауза і Єфрона в містечку Вербі налічувалось 124 подвір'я, проживало 1068 жителів, була залізнична станція, 9 крамниць та 8 заїжджих дворів, православна церква та синагога. У 1906 році містечко Вербівської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 18 верст. Дворів 188, мешканців 1347[2]. XX століттяНа початку XX ст. у Вербі відкривається два деревообробні підприємства. На одному з них працювало 19 робітників, а на другому — 10. Також працювала фабрика, що виробляла вату, тартак, три млини, смолярне і молочне підприємства. У 1908 році у Вербі відкрилося земське двохкласне училище, де навчались переважно діти заможних селян, торговців, колоністів, навчалось 75 хлопців, 32 дівчини. Почесний наглядач училища був Дмитро Львович Свєшніков — поміщик, двоюрідний дід відомого археолога Ігора Свєшнікова. У часи Першої світової війни біля Верби проходила лінія фронту. З осені 1915 року перебувало під окупацією німецьких та австро-угорських військ. В червні 1916 року знову окуповане росіянами під час знаменитого Брусиловського прориву. В селі збереглися залишки військових споруд німецьких та австро-угорських військ.  У 1929 р. на містечко Верба поширені правила міської забудови.[3] З 1919 року Верба знову під владою Польщі, село є центром Вербської гміни Дубенського повіту Волинського воєводства. У 1939 році територію Західної України приєднано до СРСР, а в 1940 році Верба стає центром Вербського району новоутвореної Ровенської області. В березні 1940 року в селі Верба відкрили кінотеатр[4]. В червні 1941 року село було в центрі найбільшої танкової битви в історії — Дубно—Луцьк—Броди-Рівне. В околицях села йшли жорстокі танкові бої. В березні 1944 року село відвойоване у німецьких окупантів. Відновлення комуністичного режиму. У 1944 році у Вербі стали до ладу маслозавод, залізнична станція, відкрилися магазин, побутові майстерні. За травень 1944 року відбудували 20 км залізничної колії. Запрацювали лісопильний, столярний, ковальський і слюсарний цехи лісозаводу[4]. У 1959 році Вербський район приєднано до Дубенського району. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Вербської сільської громади[5]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Дубенського (1939—2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Дубенського району[6]. НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2894 особи, з яких 1384 чоловіки та 1510 жінок.[7] За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 2922 особи.[8] МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]
ГосподарствоВ селі працює два сільськогосподарських підприємства (ТОВ «ВітАгро», ПСП «Україна»), Дубенська дорожньо-експлуатаційна дільниця, ВАТ «Вербаагротех», ЗАТ «СПМК-7». Село повністю газифіковане. Соціальна сфера
 ТранспортЗалізничним транспортом у Вербу можна дістатися з Рівного та Львова. На станції Верба зупиняються приміські та окремі пасажирські поїзди. У 2010 році закінчене будівництво об'їзної дороги, тепер автомобільна дорога Київ—Чоп не проходить через село, а огинає село з північного заходу. Зелений туризму 2007 році створено музей-садибу «Біла хата», подвір'я та будинок якого облаштовані старожитностями українського сільського побуту XVIII — початку XIX століть. СпортВ селі є футбольний клуб «Верба» яка представляє Вербу на чемпіонаті Дубенщини. Також є спортивна школа з Гирьового спорту. РелігіяЄ церкви і молитовний будинок   Відомі уродженці
Відомі люди, які проїжджали через Вербу1671 рік — проїзд французького дипломата Ульріх фон Вердума. 1750 і 1753 роки — подорож філософа Григорія Сковороди. 1844 рік — проїзд через Вербу Миколи Костомарова, який згадував
1846 рік — проїзд через Вербу Тараса Шевченка, який згадує про село у повісті «Варнак»:
1847 і 1848 роки — подорож Оноре де Бальзака. Також село згадується у творі Михайла Шолохова Тихий Дон. Село згадується у творі Ісаака Бабеля, Конармейский дневник 1920 года Примітки
Джерела
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
