У лазуровому щиті виникає зелений пагорб, обтяжений срібною хвилястою балкою, що супроводжується зверху і знизу золотою мурованою чорним кладкою в два ряди, покладеною дугоподібно. У червоній главі срібний розширений хрест.
Історія
Село вперше згадується в 1523 р. разом із Жорновим маєтком князя Костянтина Острозького.
У 1606 р. власником Сатиєва були княгиня Анна Острозька.
У 1583 р. село було записане князем Іллиюєм Острозьким своїй жінці Беаті Костелецькій (мати Гальшки Острозької).
У 1618 р. при поділі між князями Острозькими село припадає князю Янушу Острозькому, який був тоді каштеляном Краківським.
У XVI ст. в Сатиєві був великий замок, що належав князям Острозьким, від якого залишилися до кінця XIX ст. вали з чотирма бастіонами.
За Кульбишівською угодою 1753 р. Сатиїв переходив до князя Олександра Чарторийського, пізніше до Любомирського. Останнім село Сатиїв належало до старовіра Лашкова
За переписом населення 1911 р. в селі було 800 жителів, однокласова школа, акцизний уряд, одна крамниця, одна гуральня.
У кінці XIX ст. село нараховувало 120 домів і 675 жителів, муровану церкву. .
