Басейна, 17

Басейна, 17
50°26′24″ пн. ш. 30°31′27″ сх. д. / 50.439901111111° пн. ш. 30.524207777778° сх. д. / 50.439901111111; 30.524207777778
Типбудівля
Статус спадщинипам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна Україна
РозташуванняКиїв
Будівництво1954 — 1955
АдресаБасейна вулиця (Київ)
Мапа
CMNS: Басейна, 17 у Вікісховищі

Житловий будинок № 17 (будинок управління капітального будівництва Київського міськвиконкому) — будинок архітекторки Ольги Лозинської, розташований у Києві, на Басейній вулиці.

Будівля — один із помітних зразків архітектури 1950-х років, виразний акцент, який замикає перспективу Еспланадної вулиці.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 305 від 19 лютого 2002 року поставлений на облік пам'яток архітектури місцевого значення (охоронний номер 381)[1].

Історія будівлі

У 1950-х роках ділянку між чотириповерховою (№ 15) і двоповерховою (№ 19-а) будівлями відвели для управління капітального будівництва Київського міського виконкому. Упродовж 1954—1955 років тут звели будинок за проєктом архітектори Ольги Лозинської[1].

У добу боротьби з надмірностями в будівництві у фаховому журналі «Архітектура і будівництво» за 1955 рік робота Лозинської зазнала критики. Зокрема відзначалось, що двоповерховий цоколь з аркою-проїздом зіпсували архітектуру будівлі[2].

Після 2000 року добудували восьмий поверх.

Архітектура

Портик

Первісно семиповерхова, згодом восьмиповерхова, цегляна, прямокутна у плані будівля має бутові та залізобетонні фундаменти й залізобетонні перекриття.

Симетричний фасад оформлений у стилі радянського неокласицизму. Центральну вісь на рівні третього—п'ятого поверхів акцентує декоративний портик, фланкований тричвертєвими корінфськими колонами й пілястрами. Під портиком — велика в'їзна арка з кесонованим склепінням. Над антаблементом портика розміщено вікно, ліпне обрамлення якого перегукується з аттиком будинку № 15, що стоїть поруч.

Площину фасаду формує цегляна кладка. Нижні два поверхи обличковані рустованими бетонними плитами. Балконі та віконні прорізи декоровані ліпленням[1].

Примітки

  1. ↑ а б в Звід пам'яток історії та культури України, 1999, с. 188.
  2. ↑ Архітектура і будівництво, 1955, с. 7.

Джерела