Анн Л'Юйє

Анн Л'Юйє
фр. Anne L'Huillier
Ім'я при народженні	фр. Anne Geneviève L'Huillier[1]
Народилася	16 серпня 1958(1958-08-16)[2][3] (66 років)  Париж[2]
Країна	Франція  Швеція
Діяльність	фізикиня, викладачка університету
Alma mater	Вища нормальна школа в Фонтене-о-Роз^d Університет імені П'єра і Марії Кюрі (1986)[4]
Галузь	фізика, атосекундна фізика і ultrafast imaging^d
Заклад	Лундський університет[5] Лундський університет[6]
Науковий керівник	Bernard Cagnac^d[4]
Аспіранти, докторанти	Philippe Balcou^d[7]
Членство	Шведська королівська академія наук Шведська королівська академія інженерних наук Національна академія наук США Американське фізичне товариство Австрійська академія наук
У шлюбі з	Claes-Göran Wahlström^d[3]
Родичі	Henrik Wahlström^d
Нагороди	премія L’Oréal — ЮНЕСКО «Для жінок у науці» (2011) почесний доктор Університету Париж VIII^d (2013) Премія Карла Цайса (2013) член Американського фізичного товариства^[d] Emmy Noether Distinction for Women in Physics^d (2014) Göran Gustafsson Prize for physics^d (1998) Член Оптичного товариства^d honorary doctor of the University of Jena^d (2015) премія Вольфа з фізики (2022) Премія Макса Борна (2021) BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards (2022) Davisson–Germer Prize in Atomic or Surface Physics^d (2024) honorary doctor of the University of Bordeaux^d (28 березня 2024) Q131724655? (1990)
Особ. сторінка	portal.research.lu.se/en/persons/anne-lhuillier
Анн Л'Юйє у Вікісховищі

Анн Л'Юйє (16 серпня 1958(1958-08-16) , Париж ) — французький фізик, професор атомної фізики Лундського університету.

Вона очолює групу атосекундної фізики, яка вивчає рух електронів у реальному часі, що використовується для розуміння хімічних реакцій на атомному рівні[8]. У 2003 році вона та її група побили світовий рекорд, встановивши найкоротший лазерний імпульс тривалістю 170 аттосекунд[9]. Вона здобула декілька нагород з фізики: премію Вольфа з фізики у 2022[10] і Нобелівську премію з фізики у 2023 (спільно з П'єром Агостіні і Ференцем Краусом)[11].

Біографія

Л'Юйє здобула освіту та ступінь магістра теоретичної фізики та математики[12], та ступінь доктора філософії з експериментальної фізики у Центрі ядерних досліджень Сакла^[en] Комісаріату атомної енергетики Франції. Її дисертація була присвячена багаторазовій іонізації в лазерних полях високої інтенсивності[13].

З 1986 постійно працювала в Центрі ядерних досліджень Сакла. В 1992 році брала участь в експерименті в Лунді, де була встановлена одна з перших в Європі титан-сапфірових твердотільних лазерних систем для фемтосекундних імпульсів. В 1994 році переїхала до Швеції, де працювала в університеті Лунда як викладач з 1995 та професор з 1997[14].

Очолює групу аттосекундної фізики, яка вивчає рух електронів у режимі реального часу, який використовується для розуміння хімієсекундних фізичних реакцій на атомному рівні[15]. В 2003 році вона та її група побили світовий рекорд з найменшим лазерним імпульсом у 170 аттосекунд[16].

Нагороди та визнання

• 1997: член Американського фізичного товариства
• 1998: премія Йорана Густафссона з фізики;
• 2003: премія Юліуса Шпрінгера;
• 2004: член Шведської академії наук[17];
• 2007—2015: член Нобелівського комітету з фізики[12];
• 2011: премія L'Oréal — ЮНЕСКО «Для жінок у науці»;
• 2013:
  • премія Карла Цайса;
  • медаль Блеза Паскаля^[de];
  • почесний доктор Університету П'єра та Марії Кюрі[13];
• 2014: відзнака Еммі Нетер для жінок у фізиці;
• 2015: почесний доктор Єнського університету;
• 2018: іноземний член Національної академії науку США;
• 2019: премія за фундаментальні аспекти квантової електроніки та оптики, Європейське фізичне товариство;
• 2021:
  • Премія Макса Борна, Оптичне товариство[18];
  • членом-кореспондент Австрійської академії наук[19]
• 2022:
  • премія Вольфа з фізики[20];
  • BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards;
• 2023: Нобелівську премію з фізики (спільно з П'єром Агостіні і Ференцем Краусом)[11]
• член Оптичного товариства[21]

Доробок

• Ferray, M; L'Huillier, A; Li, XF; Lompre, LA; Mainfray, G; Manus, C (1988). Multiple-harmonic conversion of 1064 nm radiation in rare gases. J. Phys. B: At. Mol. Opt. Phys. 21 (3): L31. Bibcode:1988JPhB...21L..31F. doi:10.1088/0953-4075/21/3/001.

Примітки

1. Journal officiel de la République française, Journal officiel de la République française. Document administratif — 1868. — ISSN 0242-6773
   d:Track:Q1815103
2. https://www.nobelprize.org/prizes/physics/2023/lhuillier/facts/
3. Sveriges befolkning 2000 — Sveriges Släktforskarförbund, 2020.
   d:Track:Q106527645d:Track:Q10685961
4. Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentation — Montpellier: ABES, 2001.
   d:Track:Q2826570d:Track:Q2597810
5. Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
   d:Track:Q123508386
6. Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
   d:Track:Q123508386
7. https://www.theses.fr/1993PA066015
8. Carl Zeiss Research Award. ZEISS International (англ.). Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 29 квітня 2017.
9. Forkman; Holmin Verdozzi, ред. (2016). Fysik i Lund: i tid och rum (швед.). Lund: Fysiska institutionen i samarbete med Gidlunds förlag. с. 371, 374. ISBN 9789178449729.
10. Wolf Prize in Physics 2022. Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 31 березня 2022. [Архівовано 2022-02-08 у Wayback Machine.]
11. Davis, Nicola (3 жовтня 2023). Nobel prize in physics awarded to three scientists for work on electrons. The Guardian. London, United Kingdom. ISSN 0261-3077. Процитовано 3 жовтня 2023.
12. Prof. Anne L'huillier - AcademiaNet. www.academia-net.org (англ.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 29 квітня 2017. [Архівовано 2019-08-09 у Wayback Machine.]
13. UPMC, Université Pierre et Marie Curie - (12 грудня 2013). Anne L'Huillier. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 29 квітня 2017.
14. Anne L'Huillier. Atomic Physics, Faculty of Engineering, LTH. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 5 травня 2014.
15. Carl Zeiss Research Award. ZEISS International (англ.). Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 29 квітня 2017.
16. Forkman, Bengt; Holmin Verdozzi, Kristina, ред. (2016). Fysik i Lund: i tid och rum (швед.). Lund: Fysiska institutionen i samarbete med Gidlunds förlag. с. 371, 374. ISBN 9789178449729.
17. Nya ledamöter. Kungl. Vetenskapsakademien. 19 квітня 2004. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 29 квітня 2017.
18. Max Born Award. OSA. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013.
19. ÖAW wählte 31 neue Mitglieder. In: oeaw.ac.at. 21. Mai 2021, abgerufen am 21. Mai 2021.
20. Wolf Prize in Physics 2022. Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 31 березня 2022. [Архівовано 2022-02-08 у Wayback Machine.]
21. EPS Quantum Electronics Prizes. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 31 березня 2022. [Архівовано 2016-05-05 у Wayback Machine.]

Посилання