Премія Вольфа з фізики

Премія Вольфа з фізики
Країна	Ізраїль
Тип	нагорода з фізики^d
Система	премія Вольфа
Нагородження
Засновано:	1978
Нагороджені:
Категорія:Лауреати премії Вольфа (фізика)  (49)
Черговість
Премія Вольфа з фізики у Вікісховищі

Премію Вольфа з фізики присуджує раз на рік Фонд Вольфа. Це одна з шести премій Вольфа, які вручає Фонд з 1978.

Лауреати премії

Рік вручення	Лауреат	Країна	Формулювання
1978	Ву Цзяньсюн	КНР /  США	За дослідження сил слабкої взаємодії, що сприяли встановленню точної форми, а також незбереження парності, для цього виду сил.
1979	Джордж Уленбек	Нідерланди /  США	За відкриття, спільно з нині покійним С. А. Гаудсмітом, спіну електрона.
	Джузеппе Оккіаліні	Італія	За внесок у відкриття народження електронних пар і заряджених піонів.
1980	Майкл Фішер Лео Каданов Кеннет Геддес Вільсон	США  США  США	За новаторські розробки, що завершилися створенням загальної теорії критичної поведінки в переходах між різними термодинамічними фазами матерії.
1981	Фрімен Дайсон Герард 'т Гофт Віктор Фредерік Вайскопф	Велика Британія /  США  Нідерланди  Австрія /  США	За видатний внесок у теоретичну фізику, особливо у розвиток квантової теорії поля та її додатків.
1982	Леон Ледерман Мартін Льюїс Перл	США  США	За несподіване експериментальне відкриття нових частинок, що формують третє покоління кварків і лептонів.
1983/4	Ервін Хан^[en]	США	За відкриття ядерних спинових лун та ефекту самоіндукованої прозорості.
	Пітер Гірш	Велика Британія	За розробку використання трансмісійного мікроскопа як універсального інструменту для вивчення структури кристалічних речовин.
	Теодор Майман	США	За реалізацію першого працюючого лазера, імпульсного трирівневого рубінового лазера.
1985	Коньєрс Геррінг^[en] Філіпп Ноз'єр^[en]	США  Франція	За вагомий внесок у фундаментальну теорію твердих тіл, особливо теорію поведінки електронів у металах.
1986	Мітчелл Фейгенбаум	США	За піонерські теоретичні дослідження, що довели універсальний характер нелінійних систем, який уможливив систематичне вивчення хаосу.
	Альбер Лібшабер^[en]	Франція /  США	За блискучу експериментальну демонстрацію переходів до турбулентності і хаосу у динамічних системах.
1987	Герберт Фрідман	США	За піонерські дослідження сонячного рентгенівського випромінювання.
1988	Роджер Пенроуз Стівен Гокінг	Велика Британія  Велика Британія	За блискучий розвиток загальної теорії відносності, в якому вони показали неминучість космологічних сингулярностей і пояснили фізику чорних дір. У своїй роботі вони значно поглибили наше розуміння походження і можливої ​​долі Всесвіту.
1989	Премія не присуджувалася
1990	П'єр Жиль де Жен Девід Таулесс	Франція  Велика Британія /  США	За широкий спектр піонерських внесків у наше розуміння організації складних конденсованих систем: де Жену — особливо за його роботи з макромолекулярних речовин та рідких кристалів, Таулесу — за роботи з невпорядкованих та низьковимірних систем.
1991	Моріс Гольдхабер Валентин Телегді^[en]	США  Швейцарія /  США	За незалежний плідний внесок у ядерну фізику і фізику елементарних частинок, що особливо стосується слабких взаємодій за участю лептонів.
1992	Джозеф Тейлор молодший	США	За відкриттярадіо-пульсара, що обертається та його використання для підтвердження загальної теорії відносності з високою точністю.
1993	Бенуа Мандельброт	Франція /  США	За усвідомлення широкого поширення фракталів і розвиток математичних методів для їхнього опису; він змінив наш погляд на природу.
1994	Намбу Йоїтіро	Японія /  США	За внесок в теорію елементарних частинок, включаючи усвідомлення ролі спонтанного порушення симетрії за аналогією з теорією надпровідності, і за відкриття колірної симетрії сильних взаємодій.
1996/1997	Джон Арчибальд Вілер	США	За плідний внесок у фізику чорних дір, квантову гравітацію, а також у теорію ядерного розсіювання і теорію поділу ядра.
1998	Якір Ааронов^[en] Майкл Беррі	Ізраїль  Велика Британія	За відкриття топологічної та геометричної фаз хвильової функції, а саме ефекту Ааронова - Бома, фази Беррі, і за їх впровадження у фізиці.
1999	Дан Шехтман	Ізраїль	За експериментальне відкриття квазікристалів, неперіодичних твердих тіл з далеким порядком, яке надихнуло дослідження нового фундаментального стану речовини.
2000	Раймонд Девіс Масатосі Косіба	США Японія	За піонерські спостереження астрономічних явищ шляхом детектування нейтрино, що призвели до створення й розвитку напряму нейтринної астрономії.
2001	Премія не присуджувалася
2002/2003	Бертран Гальперін Ентоні Легетт	США  Велика Британія /  США	За ключові припущення в широкому розмаїтті областей фізики конденсованого стану речовини: Леггета — в надплинності ізотопів рідкого гелію і в макроскопічних квантових явищах, Гальперіна — в двовимірному плавленні, розупорядкованих системах і в системах із сильною міжелектронною взаємодією.
2004	Робер Бру Франсуа Енглер Пітер Гіггс	Бельгія  Бельгія  Велика Британія	За піонерську роботу, яка привела до розуміння механізму генерації маси всякий раз, коли локальна калібрувальна симетрія реалізується асиметрично у світі субатомних частинок.
2005	Деніел Клеппнер	США	За революційну роботу в атомної фізики воднеподібних систем, що включає дослідження з водневого мазеру, рідбергівських атомів та конденсації Бозе — Ейнштейна.
2006/2007	Альбер Ферт Петер Грюнберг	Франція  Німеччина	За незалежне відкриття явища гігантського магнітного опору, що став основою нового напряму досліджень та програм — спінтроніки, в якому спін електрона використовують для зберігання і передачі інформації.
2008	Премія не присуджувалася
2009	Премія не присуджувалася
2010	Джон Клаузер Ален Аспе Антон Цайлінгер	США  Франція  Австрія	За фундаментальний концептуальний і експериментальний внесок в основи квантової фізики, зокрема за серію дедалі складніших перевірок нерівностей Белла (або розширених версій цих нерівностей) з використанням заплутаних квантових станів.
2011	Максиміліан Гайдер Гаральд Розе Кнут Урбан	Німеччина  Німеччина  Німеччина	За розробку технології електронної мікроскопії зі скоригованими абераціями, що дозволила спостерігати окремі атоми з пікометровою просторовою роздільністю, що стало революційним досягненням для матеріалознавства.
2012	Якоб Д. Бекенштейн	Ізраїль	за роботу над чорними дірами[1].
2013	Петер Цоллер Ігнасіо Сірак	Австралія  Іспанія	за проривний внесок в галузях обробки квантової інформації, квантової оптики й фізики квантових газів.
2014	Не присуджувалася
2015	Джеймс Д. Бйоркен	США	за передбачення масштабних перетворень в глибокому непружному розсіянні, що призвело до ідентифікації точкових складових нуклонів. Він зробив суттєвий внесок у вияснення природи сильної взаємодії.
	Роберт П. Кіршнер	США	за створення групи, оточення й напрямку, що дозволили його аспірантам та постдокам відкрити прискорене розширення Всесвіту.
2016	Йозеф Імрі^[en]	Ізраїль	За піонерські дослідження фізики мезоскопічних та випадкових систем.
2017	Мішель Майор Дідьє Кело	Швейцарія  Швейцарія	За відкриття першої екзопланети, що обертається навколо схожої на Сонце зірки.
2018	Чарльз Беннетт Жиль Брассар	США  Канада	За їх спільну роботу у швидкозростаючій галузі квантової інформатики.
2019	Премія не присуджувалася
2020	Рафі Бістритцер Пабло Харільо-Ерреро Аллан Макдональд	Ізраїль  Іспанія  Канада/ США	За піонерську теоретичну та експериментальну роботу зі скрученого двошарового графену.
2021	Джорджо Паризі	Італія	За новаторські відкриття у невпорядкованих системах, фізиці елементарних частинок та статистичній фізиці.
2022	Анн Л'Юйє Пол Коркум Ференц Краус	Франція/ Швеція  Канада  Угорщина/ Німеччина	За новаторський внесок у науку про надшвидкі лазери та аттосекундну фізику.

Примітки

1. Institute for Advanced Study — Wolf Prize 2012. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 24 жовтня 2015. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 29 (довідка)

Посилання

• Лауреати премії Вольфа з фізики на офіційному сайті [Архівовано 5 лютого 2012 у WebCite] (англ.)